Петрушка на городі

    

     Петрушка  з’явилася  шість століть тому і відтоді міцно тримається на грядках. Належить до овочевих культур, до родини зонтичних, хоча й значиться одночасно коренеплодом.

   Петрушку сіють рано навесні, сходи зазвичай  з ’являються через чотири тижні, хоча якщо насіння замочити, то й раніше.

    Коли хочуть постійно мати свіжу й молоду зелень, петрушку висівають протягом літа кілька разів. Можна посіяти петрушку під зиму, незадовго до того, як ґрунт замерзне, або в червні. Узимку в квартирі можна вирощувати петрушку, посадивши коренеплоди в ящики або квіткові горщики.

  Вимогливість петрушки до тепла невелика: насіння починає проростати при температурі ґрунту 5°С, сходи легко переносять заморозки, а дорослі рослини при достатньому сніжному покриві можуть зимувати в ґрунті.

   Проріджують її 2 рази, особливо треба стежити, щоб були розріджені загущені посіви. На одному погонному метрі посівного рядка залишають 50-60 рослин  при вирощуванні на коренеплід і 70 рослин при вирощуванні на зелень

Квасоля

        

    У насінні  квасолі  більше  білка,  ніж у баранині, яловичині або свинині. За калорійністю вона перевищує їх майже втричі, за якістю білка прирівнюється до дієтичних курячих яєць.

Квасоля за формою поділяється на кучеряву й кущову, а за будовою плода - на лущильну, вирощувану для одержання насіння, і цукрову (спаржеву), яка дає зелені боби з недорозвиненим насінням.

Сіють її рядами через 40 см, а в ряду - через 10-15см. Ефективний квадратно-гніздовий посів із відстанню між гніздами 35x35 або 40x40 см. У гніздо висівають по 5-6 насінин на глибину 2-3 см.

Догляд за квасолею включає регулярні прополювання, розпушування. Поливають ЇЇ тільки  після  появи  першої зав’язі. Більш ранні поливи можуть спричинити обпадання зав’язі.  Квасолю на лопатку збирайте через 7-10 днів після утворення зав’язі. Збір лопаток проводьте через кожні 5-6 днів.

Дуже цікава кучерява багатоквіткова квасоля. У неї гарні червоно-білі квітки, довгі кучеряві стебла.  Вона витримує деяке затінення. Розміщуючи її біля стін, альтанок, терас, можна сформувати гарні декоративні композиції, а до осені одержати велике їстівне насіння

Кабачки, патисони

       

     Ці рослини відносяться до овочевого гарбуза. У їжу придатні молоді зав’язі: кабачки у віці 8-12 днів, а патисони у віці 3-5 днів. Плоди однаковою мірою використовують у смаженому,  вареному й тушкованому вигляді. Крім того, їх маринують, фарширують, готують ікру й салати.

Плоди кабачків довгасті, циліндричні, у технічній стиглості довжиною 14-16 см, а товщиною 7-10 см, патисонів - плоскі, тарілкової форми із зубчастими краями.

Від посіву до одержання плодів проходить 60-70 днів. Розміщують при посіві квадратним способом через 70-80 см. Глибина загортання  насіння на легких ґрунтах 5-8, а на глинистих - 4-5 см.

Один із прийомів догляду за рослинами - прищипування, мета якого підсилити плодоносіння. Його роблять із появою четвертого листка шляхом видалення верхівкової бруньки.

Молоді зав’язі кабачків, патисонів варто знімати регулярно, не допускаючи перезрівання.

Більше вітамінів до столу

     

   Будь-які овочі, зелень - це живі джерела вітамінів, що допомагають відшкодувати їхній дефіцит в організмі, дуже відчутний навесні. Містяться в них і інші цінні речовини: вуглеводи (в основному глюкоза, фруктоза, крохмаль), мінеральні солі  (калію,  фосфору,  кальцію,  заліза, магнію), органічні кислоти, пектини, клітковина, фітонциди.

Відомо, що фітонциди пригнічують ріст і розмноження бактерій. Органічні кислоти, пектини збуджують процеси травлення,  покращують засвоюваність їжі, особливо білків і жирів, а клітковина підсилює перистальтику кишківника, сприяючи його регулярному спорожнюванню.

Свіжа зелень, овочі корисні не тільки здоровим.  Для  тих,  хто  страждає  на захворювання серцево-судинної системи, нирок, особливо при набряках, вони цінні, наприклад, як джерело калію, що підсилює виділення рідини з організму. А  низька  калорійність зелені  й  овочів, відсутність у них жиру дозволяє рекомендувати їх при ожирінні,  атеросклерозі.

Білокачанна капуста багата вітаміном С: в 100 г  скоростиглих сортів його близько20 мг, у пізньостиглих - до 70. Є в ній вітамін В6, фолієва й пантотенова кислоти; багато в капусті й солей калію, кальцію, фосфору. З  неї можна готувати багатосмачних страв.

Щавель використовують для приготування зелених щів. Він містить вітамін С, каротин, органічні кислоти, що підсилюють виділення шлункового соку. Це сприяє кращ ому засвоєнню їж і.  Однак  навіть здоровим часто їсти зелені щі не треба, оскільки  надлишок  щавлевої кислоти  шкідливий для нирок. Щавель не рекомендується тим, хто страждає хворобами нирок, серцево-судинної системи, а також тим, у кого  порушений сольовий обмін і є запальні захворювання шлунка й кишківника.

Бадилля молодих буряків теж годиться для борщу або юшки з буряків. У ньому багато вітамінів С і групи В; є мінеральні солі й мікроелементи - марганець і калій.

Морква серед овочів стоїть на другому місці (після солодкого перцю) за вмістом  провітаміну А  -  каротину.  Є  в  ній вітаміни С,  групи В, а також солі калію, кальцію, натрію, магнію, фосфору, заліза, легко засвоювані цукри, пектини.

У сирих коренеплодах вітамінів більше, ніжу варених або тушкованих, однак каротин засвоюється краще саме через варену або тушковану моркву з додаванням  будь-якого  жиру -  олії,  вершків, сметани. Морква корисна всім.

Редиска  -  один  із  найпопулярніших ранніх овочів; свіжа і соковита, вона дуже смачна.  У  100  г  її до  20  м г  вітаміну С, є мінеральні речовини (особливо багато солей калію) і пектини. Велика кількість калію дозволяє рекомендувати редиску при серцево-судинних захворюваннях. Але  тим ,  хто  страждає  на  виразкову хворобу, коліт, гастрит, ентерит, їсти її не треба. У ній багато клітковини, що подразнює запалену слизову оболонку шлунка й кишківника, а посилена перистальтика викликає сильний біль у животі.

Кропива -  цінне джерело вітаміну С і каротину, а також мінеральних солей, в основному калію й фосфору. У листі кропиви не містяться речовини, що подразнюють слизову оболонку шлунка й кишківника; щі з  молодої кропиви можна. 

Петрушка  за вмістом вітаміну С перевершує багато овочів і фруктів. У 100 г молодих  зелених  пагонів  міститься близько 150 мг, або майже дводенна норма вітаміну С. Це в чотири рази більше, ніж  у  лимонах.  За  вмістом   каротину петрушка не поступається моркві. Крім того, у ній  містяться  вітаміни  В₁,  В₂,  К, РР, фолієва кислота й багато солей калію, магнію та заліза. Недарма склалася приказка: хто петрушку жує, той довго живе. Петрушка корисна при захворюваннях щитовидної залози, атеросклерозі, при зниженій кількості гемоглобіну в крові, при цукровому  діабеті - знижує вміст цукру в  крові. Петрушка протипоказана вагітним, тому що може викликати викидень.

Ризоктоніоз, або чорна парша

 

Хвороба викликається  грибом.  Вражаються коренева система, бульби й основа стебел. Проявляється хвороба в декількох  формах.  На  бульбах  картоплі утворюються  бородавочки,  які  легко зіскрібаються  і  нагадують  грудочки прилиплої землі. Нерідко можна побачити  й  тонку чорну сіточку,  що  охоплює частину бульби або всю її поверхню. Також гриб може спричинити утворення дрібних чорних  плям  поблизу сочевичок,  а  на деяких сортах, частіше на верхівці бульби біля вічок, з ’являються великі втиснені мокнучі  плями,  що  досягають  1-3  см у діаметрі.  Вічка  ніби  провалюються,  і з  розвитком хвороби бульба  робиться непридатною для використання в їжу.

На  паростках збудник  ризоктоніозу викликає появу темно-бурих плям і виразок. Паросток у місцях ураження надломлюється й гине, залишаючисьу землі. Бульби з такими паростками або зовсім не дають сходів, або дають пізні сходи зі слабким  ростом.  Хвороба  на  корінні рослин проявляється бурими плямами й штрихуватістю.

Стебла (на прикореневій частині) покриваються білим повстяним нальотом, що являє собою плодове тіло гриба.

Ризоктоніоз - шкідлива хвороба. Розвиваючись на паростках, збудник хвороби спричиняє їхнє загнивання й відмирання, що призводить до зрідження сходів на полі. Крім того, хвороба може стати причиною поганої лежкості бульб, особливо з появою на них мокнучих виразок.

Джерелами інфекції є залишки хворих рослин, уражені бульби й ґрунт. В останньому гриб зберігається у вигляді склероціїв і грибниці. Зараження бульб у ґрунті відбувається в основному грибницею й склероціями, що живуть у ґрунті, і склероціями,  що  потрапляють  у  ґрунт  із посадковими бульбами. Грибниця проникає в бульбу через механічні пошкодження, а також через сочевички бульби. Прохолодний ґрунт сприяє зараженню рослин грибом, тому не слід садити картоплю занадто рано. При пізнішій посадці ризик захворювання зменшується у зв’язку з тим, що тепла погода сприяє швидкій появі сходів і не стимулює активність збудника ризоктоніозу.

Заходи боротьби:

1. Чергування культур.

2. Посадка здоровими бульбами, обпудрювання фундазолом (перед посадкою -1  кг на 1 т).

3. Передпосівне пророщування на світлі, тому що гриб сильно вражає паростки бульб, що проростають у темряві, і не вражає їх при пророщуванні на світлі.

4. Внесення перепрілого гною або торфокомпосту, суперфосфату й калійного добрива.

5. Посадка бульб при температурі ґрунту 10-1 2"С на важких ґрунтах на глибину 6-8 см, на супіщаних - 8-10 см.

6. Своєчасні прополювання й підгортання.

7. Раннє збирання запобігає зараженню бульб склероціями.

8. Вирощування порівняно стійких сортів.

9. Після збирання врожаю видаляють і спалюють рослинні рештки.

 

Шипшина

 

За  походженням  це  дикий  предок троянди.  Як  і  тисяча  років  тому,  росте  по лісах  і  чагарниках,  прикриваючи  гострими шипами  невеличкі  червоні  плоди.  Саме  ці кисло-солодкі  ягідки  і  є  справжньою  природною  коморою  вітамінів.

Шипшина  як  лікувальний  засіб  була  відома  ще  у  Стародавній  Греції.  В  IV  ст. до н. е.  філософ  і  ботанік  Теофраст  у  своїх працях дав настільки повний опис шипшини, що  він  без змін  із століття у століття  переписувався  із  книги  в  книгу.

Мусульмани  від  самого  початку  зародження  ісламу вважали дику  шипшину священною  квіткою,  яка  дає  життя  та  здоров’я.  У  Давній  Русі  для  загоєння  ран  і попередження  гангрени  застосовували пов’язки,  просочені  відваром  чи  настоєм із  квітів  та  плодів  шипшини.  У  народі існує  легенда,  за  якою  немічного  у  дитинстві  Іллю  Муромця  мати  вилікувала  і поставила  на  ноги  саме  з допомогою  відварів  із  цих  ягід.

Під  час Другої світової  війни  сотні  британських  добровольців  відправлялися  на організований збір шипшини, яка цінувалась як  доступне  джерело  вітаміну  С  для  голодного  населення  й  армії.

І справді, плоди шипшини мають потужну бактерицидну  дію,  а  також  фітонцидні  та протизапальні властивості. Завдяки надзвичайно  високому  вмісту  вітаміну  С  їх  використовують при різних захворюваннях, авітамінозах,  гіповітамінозах,  пов’язаних  із нестачею  цього  вітаміну.  Як  відомо,  під впливом  аскорбінової кислоти зі  стінок судин  зчищається  шкідливий холестерин,  що є  чудовою  профілактикою  атеросклерозу, зміцнюються  капіляри  і  дрібні  кровоносні судини,  мобілізуються  захисні  сили  організму  в  боротьбі  з  різними  інфекціями (навіть  такими  серйозними,  як  коклюш, скарлатина,  пневмонія,  дифтерія).  Через високий  уміст  вітамінів  Р  і  К  шипшина справляє  позитивний  вплив  на  кровоносну систему,  пришвидшує  загоєння  ран  і  зростання  кісток  при  переломах.

Плоди шипшини застосовують у лікуванні різних  захворювань  шлунково-кишкового тракту  (виразки  дванадцятипалої  кишки, гастрити, коліти), сечостатевої системи (при сечокам’яній  хворобі).  Також  вони  високоефективні  при  малярії,  недокрів’ї,  гіпертонії. У народній  медицині  відвар  із плодів шипшини  вживають  як  загальнозміцнювальний  засіб  при  всіх  тяжких  захворюваннях і пораненнях, при каменях у печінці, жіночих  хворобах,  у  разі  застуди.  Плоди застосовуються  у  вигляді  настою,  сиропу, екстракту,  порошку.

У північних широтах шипшину називають «апельсином  Півночі». І  недарма  вона отримала таку назву.  Адже чим північні  росте  ця  рослина,  тим  більше  вітаміну С  містить.  До  того  ж  у  плодах  із  гірської  місцевості його рівень набагато вищий, у тих,  що  зібрані  на  рівнинах.

У плодах шипшини аскорбінової кислоти у десятеро  більше,  ніж  у  смородині  та 50(!)  разів більше,  ніж у лимонах.  Щоб безпечити  організм  добовою  дозою  цього вітаміну, достатньо  всього двох ягідок.

Шипшина  підвищує  захисні  сили  організму, нормалізує обмін речовин, покращує  кровотворення,  зміцнює  імунітет,  лікує грип та застуду, попереджає розвиток і атеросклерозу,  зміцнює стінки  судин,  нормалізує роботу серця, підвищує працездатність організму.

Настій  плодів  має  позитивну  дію  на печінку  і  жовчні  шляхи.  При  запальних  процесах  цих  органів,  зважаючи  на  протизапальну  і  жовчогінну  властивості,  рекомендують споживати  столову  ложку  настою шипшини тричі на день протягом  7-10 днів.

У разі  зниження апетиту, шлунково-кишкових захворюваннях, при циститі слід приймати відвар коренів шипшини по пів склянки  чотири  рази  на  день  перед  їдою.  Для лікування гастриту зі зниженою кислотністю помічний  настій  із  коренів  шипшини,  аїру, півонії,  листя  подорожника  і  трави  материнки.

При  гіпотонії  допоможе  збір  із  чотирьох частин  шипшини,  коренів заманихи і  родіоли  рожевої,  трьох  частин  плодів глоду  і  трави  кропиви,  двох  частин трави  звіробою.  Столову  ложку  збору залити  склянкою  окропу,  настоювати 40  хвилин  і  пити  по  третині  склянки двічі  або  тричі  на  день  перед їдою.

Шипшину  можна  споживати  у  будь-якому  вигляді:  заварювати  чай,  готувати відвари,  настої,  настоянки,  сиропи,  екстракти.  Деякі  поціновувачі  вживають  в їжу  свіжі  плоди.  З   неї  варять  варення, компоти,  киселі,  готують  морси,  соки.

Напої,  настої чи сиропи з ягід шипшини можна  також  додавати  до  фруктових коктейлів,  сухих  сніданків,  трав’яних чаїв  тощо.  Заморожені  кубики  відвару з  неї  -  це  ще  й  чудовий  косметичний засіб,  який  тонізує  шкіру  та  насичує  її вітамінами.

А  втім,  шипшина  має  й  деякі  протипоказання.  її  не  можна  споживати  людям,  які  страждають  на  тромбоз,  тромбофлебіт,  ендокардит  і  недостатність кровообігу.

Оксана Скиталінська //Сільські вісті від 15.01.2021 р.

Морська капуста

 

Насправді  це  ніяка  не  капуста,  а  різновид  бурих  водоростей  (ламінарія),  який людина здавна  вживала  в їжу  і  застосовувала  як лікарський  препарат.  У чому ж користь  морської капусти?

До  складу  цієї  водорості  входять  альгінати,  маніт,  білкові  речовини,  вітаміни, мінеральні  солі,  мікроелементи.  Вона багата на вітаміни  А,  С,  Е,  й,  РР  і  групи  В.  Усі  необхідні для людини мікро- і макроелементи легко засвоюються.

Але славиться ламінарія передусім  високим умістом йоду. Вживання лише 30 грамів цієї  рослини  здатне  поповнити  дефіцит йоду в організмі  людини.

Морська капуста підвищує працездатність і  допомагає  відновити  сили,  а  також  вважається гарним засобом для профілактики атеросклерозу.  Зауважимо,  що  японці,  які щодня поїдають ці водорості, значно менше страждають  від  цього  захворювання,  ніж інші  народи.

У  медицині  використовується  морська капуста сушена у вигляді  порошку, користь якої  виявляється  при  профілактиці  зоба, як проносний  засіб для  поліпшення  перистальтики кишківника при запорах і  колітах, а також  інших захворюваннях.

Крім того, вона нормалізує процес обміну речовин, перешкоджає утворенню тромбів, регулює водно-сольовий баланс в організмі і рівень холестерину  в  крові.

Лікувальні  властивості  морської  капусти цінуються  в багатьох куточках земної кулі. Про її корисний  вплив  на організм людини знали  ще  в  Стародавніх  Китаї  та  Японії. Сьогодні  цей екзотичний  продукт є в меню кожного,  хто  хоче  бути  здоровим.  Цю  водорість  називають  морським  женьшенем через  унікальний  і  життєво  необхідний мікроелемент  йод.

Ще  в  ній  присутні  фолієва  і  пантотенова кислоти.  Морська мешканка на 20 % складається  з  фруктози,  багата  на  полісахариди.  Вона чудова і незамінна в лікуванні і  профілактиці  захворювань  щитоподібної залози,  виявляє  корисні  властивості  при ішемічній  хворобі  серця,  рекомендована медиками  і  народними  цілителями  при  підвищеному тиску й атеросклерозі судин.  Відомо,  що  японські  жінки  практично  не хворіють  на рак  молочної залози.

Якщо  говорити  про  побічні  ефекти  від прийому морської капусти, то їх немає, якщо правильно  готувати  і  вживати  водорість  у помірних  кількостях.  Крім  інших  переваг, людський  організм  завдяки  їй  очищається від токсинів, знижується рівень холестерину. У  клітинах  водорості  виявлено  речовину  - антагоніста холестерину. І якщо рівень речовини в крові вище норми, то морська водорість вплине на шкідливі відкладення і, розпадаючись,  вони виводитимуться з організму.

Славиться  вона  й  бактерицидними  властивостями,  її  склад  подібний  до  складу  лікувальних грязей, тому придатна для лікування запальних  процесів  жіночих  органів.  У  косметології популярні маски й обгортання, вони справляють омолоджувальну дію на шкіру.

Морську капусту можна купити в сушеному вигляді,  мариновану  і  заморожену  в  брикетах,  в  цьому  разі  вона  зоерігає  всі  свої природні  якості.  Менш  корисна  ламінарія у  вигляді  консервів.

Сушена бере активну участь у нормалізації обміну  речовин,  сприяє  зниженню  ваги, підвищенню  імунітету.  Вона  лікує  захворювання  серця  і  судин,  нормалізує  роботу центральної нервової системи, корисна для кісток.  У  переліку  хвороб,  при  яких  вживання  водорості бажано, й аденома передміхурової  залози.  А  завдяки  ферментам  і пектинам  ефект  від  лікування  шлунково-кишкового  тракту  перевершує  всі  очікування.

Під  час  вживання  в їжу  такого  чудового продукту відбувається виведення радіонуклідів, важких металів і залишків антибіотиків. Натуральні  ліки  здатні  вплинути  на  мікрофлору кишківника і  мають глистогінну дію.

Сушену капусту зберігають у сухому прохолодному  місці  в  темному  приміщенні. Термін  її  зберігання  може  бути  до  трьох років.  У такому  вигляді  можна  використовувати як компрес при артритах та шкірних захворюваннях. Для  цього залити  гарячою водою (пів літра), укутати, настояти, віджати і  прикласти на хворе місце. Зверху прикрити поліетиленом  і  теплим  пледом.  Компрес знімають через дві-три  години.

Вміст понад 40 вітамінів у капусті, добутій у  морі,  сприяє  омолодженню  організму, продовженню життя.  Регулярне її вживання уповільнює  розвиток  склерозу.  Особливо корисна  вона  для  дітей,  оскільки  живить мозок,  організм  стає  витривалішим,  поліпшуються  пам’ять  і  зір.

Збалансований  природний  комплекс  вітамінів  чинить  опір  порушенням  у  роботі нервової системи,  підвищує фізичні  можливості.  При  зобі,  недокрів’ї  і  захворюваннях очей  -  це перші ліки.  Поліпшення можна констатувати  вже з  перших тижнів вживання.

Чи  можна морську капусту рекомендувати матерям, які годують грудьми? Дефіцит йоду у вагітних і молодих матусь особливо відчутний,  тому  ламінарія  у  невеликій  кількості буде  корисною  для  них.  Для  організму  молодої мами  і  плода  водорість  потрібна  протягом  усього  періоду  перед  пологами.  Вона має  масу  цінних  переваг,  оскільки  йод  нормалізує гормональний фон, усуває депресію, виводить  токсини,  лікує  легені,  зміцнює скелет малюка і кісткову систему матері. Корисне вживання в їжу ламінарії ще й через її здатність зменшувати  в’язкість крові.

Як  варити  морську  капусту?  Для  приготування  сушеної  ламінарії  необхідно  ретельно перебрати листя  і залити холодною водою  на  12-15  годин.  Після  цього  добре промити під краном і варити дві-три години. Щоб  приготувати  страву  із  цього  замороженого  продукту,  його  слід  спочатку  розморозити,  затим  гарно  промити  під  проточною  водою  і  варити  у  підсоленій  воді приблизно 20 хвилин.  Після процесу варіння необхідно  ще  раз  ретельно  промити  проточною  водою.

Але  при  всій  очевидній  користі  не  варто забувати  і  про  шкоду  морської  капусти. Вона  протипоказана людям,  які  мають  непереносимість  йоду  і  деякі  захворювання: проблеми з нирками, геморой, туберкульоз, гості Форми захворювань травної системи.

Ламінарію не можна їсти при фурункульозі, кропивниці та хронічному риніті.  Шкідливе також  тривале  і  надмірне її вживання.

Оксана Скиталінська//Сільські вісті від 06.01.2021 р.