Нащадок жирафи льодовикового періоду

Ким насправді є окапі? Жирафою? Конем? А може, все ж зеброю?..

Хоча  у цієї парнокопитої істоти  тіло за статурою  подібне до  кінського та смугасті ноги, як у зебри,-вона належить до родини жирафових.  У  неї  довгі  ноги  і  шия,  втім, не  настільки,  як  у  жирафа.  А   ось  синій язик, який буває завдовжки 35 сантиметрів, такий  же,  як  у  знаменитих  довгошиїх  родичів.

Жирафа-окапі  прикметна  хутром  шоколадного  кольору,  що  виблискує  червоно-брунатними відтінками, і кінцівками та мордою  чіткого  чорно-білого  забарвлення. Самці  мають  на  голові  два  короткі  роги. Тоді як самиці обходяться без них і зазвичай дещо вищі від самців. Довжина тіла тварини 2  -   2,5 метри  без урахування хвоста, який може досягати півметра. При  цьому зріст дорослої особини  —   щонайменше півтора метра. За таких розмірів вага окапі  буває до  350  кілограмів.

Віками  на  Європейському  континенті ніхто не відав про існування такої тварини. А  її  відкриття  в  XIX столітті  стало  гучною сенсацією.  Вперше  про  цих  істот  розповів англійський мандрівник Генрі Морган Стенлі. 1890 року він побував в експедиції в Африці, після чого опублікував звіт про диво-тварин, яких йому показали аборигени конголезьких джунглів.  Коли  вони  зустріли  експедицію Стенлі,  яка  користувалась  кіньми,  пігмеї розповіли  про  тварин,  схожих  на  коней. Ця інформація підтвердилася через 9 років,  коли  англійці  змогли  придбати  в аборигенів шматки шкури і надіслали їх до Лондона,  у  Королівське  зоологічне  товариство. Там невідомого звіра назвали Еquus johnstoni (кінь Джонстона).  Але  вже  1901 року, коли до Європи привезли цілу шкуру та  2  черепи  окапі,  помилку  помітили  та побачили  подібність до  невеликих жираф льодовикового періоду, чиї рештки у Європі були  відомі.  Лише  1909-го  білій  людині вдалося спіймати живого окапі.

Відтоді  європейці спорядили чимало експедицій на далекий континент для вивчення тварин.  Проте  вони такі  лякливі,  обережні і непідступні, що про них досі  мало відомо.

Як  і  жирафи,  окапі  харчуються  перш  за все  листям  дерев,  які  вони  хапають  своїм рухливим  язиком.  Водночас смакують їм  і трава, папороть, гриби та фрукти. У виборі їжі окапі досить розбірливі, але, незважаючи на це,  поїдають і отруйні  рослини,  і  обвуглені  дерева,  згорілі  від  ударів  блискавок, годуються  навіть  червоною  глиною  біля водойм —  певно, щоб компенсувати недолік мінералів в організмі.

Підмічено, що окапі активні лише світлої пори доби, а вночі сплять у гущавині.

Ці тварини за натурою самітники. Тільки час  від  часу  збираються  невеликими  групами,  але  причина  такої  поведінки  не відома.

До  речі,  окапі  можна  зустріти  лише  в Африці  і лише на території однієї держави -  Демократичної Республіки  Конго.  Вони проживають  в  густих  тропічних  лісах на півночі  та  сході  країни.  Обирають  місця, де багато чагарників та заростей,  щоб у разі  небезпеки  заховатися  серед  них. Там же окапі  раз на рік народжують своїх малюків, яких упродовж півроку вигодовують молоком.  І  хоча  ареали  їх  поширення є заповідними  територіями  і  національними парками,  однак  вирубка лісів  і громадянська  війна  в  країні,  яка  триває  вже не одне  десятиліття,- призвели  вид  до  вимирання.  Обережні  підрахунки  вказують на те,  що  у  природі  можуть  існувати  від 10 тисяч до 20 тисяч  цих тварин. У зоопарках світу їх налічується  45, де  вони доживають до 30  років.

//Сільські вісті