Снігова троянда

Ось уже котрий день сум і туга панують у палаці Прета,  грізного  володаря Арголіди.  Тяжка  недуга вразила обох його доньок. На вулицях столиці  -  Тіринфа  -  люди  пошепки переказують,  що  це  всемогутній Зевс покарав дівчат,  бо  відмовилися  поклонятись Діонісові - покровителеві  вина  та  пиятики.  Найдосвідченіші  лікарі та знахарі  не можуть зарадити лихові.

Зовсім  упав  у  відчай Прет,  але  от  зблиснула надія:  найстаріший  і  наймудріший зі знахарів сказав,  що  ліки  від  хвороби є, тільки роздобути їх майже неможливо. Допомогти здатний лише сік снігової троянди - червоної квітки,  яка  цвіте  напровесні або навіть наприкінці зими, серед  снігу  й  криги - першою  з-поміж  інших рослин.

Полетіли  вершники  по всіх  еллінських  полісах. Стояла саме та пора, коли мала би цвісти диво-квітка,- місяць  анфестеріон. Благословенна  земля  Еллади  починала  оживати після напрочуд суворої зими, а в гірських ущелинах ще залягали сніги. Та ніде на білому тлі не побачили гінці  сподівану  червону цятку.  Мабуть,  обдурив старий...

Залишалось  одне  - звернутися  до  хитромудрого  Мелампода.  Цей  завбачальник  майбутнього, знаний усій Елладі, не розуміється,  щоправда,  на лікуванні,  але,  можливо, чув  щось  про  дивовижну рослину...

Гордо стоїть  Мелампод перед володарем  Арголіди. Так, він знає таку квітку,  може  допомогти  хворим.  Але  у  винагороду жадає...  дві  третини  царства!  Якщо  ж  відмовлять - страшне безумство перекинеться й на інших людей,  і  врешті-решт  уся країна загине.  Хоч як був уражений  та  обурений батько,  але  мусив  погодитись.  І  тоді  -  о  диво! -  на простягнутій долоні Мелампода побачив велику криваво-червону квітку - холодну, мов крига, вкриту сивою памороззю, але живу,  щойно  зірвану!..  Все сталося  так,  як  хотів хитрий  оракул:  дівчата  одужали  і,  безмежно  вдячні, віддали  руку  й  серце  рятівникові  та  його  братові, а Прет утратив більшу частину своїх володінь...Цю історію повідав нам Гесіод, видатний письменник Давньої  Греції (VII  ст. до Р.Х.), автор знаменитих «Трудів  і  днів», у  значно менш відомому нині творі «Меламподія».  Ну  що  ж, казка як казка. Гарна, певна  річ,  але ж усе  в  ній  - вигадка...  Ні,  не  все.

...Земля  довкіл  -  як біль  біла.  Тільки  далеко на заході темніє ялицевий ліс. Десь там - Королеве, за  ним  -  Виноградів.  А перед нами - неповторно величне громаддя Карпат. Далеченько  ми  забилися. Та  лише  тут  і  можна  побачити  оте  казкове  диво - снігову троянду.

Видовище -  дивовижне.  На  білосніжній  ковдрі  яскравим гаптуванням  вирізнялася велика червоняста  квітка, що  розтулила  пелюстки назустріч  іще скупуватому ранньовесняному  сонцю. Здавалося, ніби око вловлює її рух слідом за життєдайними,  хоч  і  холодними,  променями...

Що ж воно таке - «снігова троянда»?

В  Україні  цю  рослину звуть  чемерник,  спенз, спинз  полонинський,  стародубка. Латинська назва Helleborus. У  нас  відомі два види -  червонуватий (Helleborus purpuraskens W.et K)  і  чорний  (Helleborus niger L.).  Взагалі  ж у  світі  їх   22. Найкрасивіший, безперечно,  кавказький  - у  нас не росте, тож побачити  його лише  в ботанічних садах. Він  -  вогненно-пурпуровий,  напівпрозорий,  немовби  з  червоним  ліхтариком усередині. Либонь, про  таку  квітку  і  писав Гесіод. Наші - скромніші, але теж дуже гарні. Цвісти починають наприкінці лютого  (за  сприятливих умов),  частіше  -  на  початку березня. Як правило, квітування триває недовго. П'ять  яскравих  «пелюсток» - це насправді розросла чашечка (влітку принаджує  комах).  У деяких видів  виявлено  навіть  її ультрафіолетове  «забарвлення»,  добре  помітне комахам  і  недоступне  нашому  чуттю.  Невеличкі міцні  ріжки  над  чашкою - ото і є справжні листки, що перетворилися на трубчасті нектарники. Вони не відбивають  ультрафіолет і  різко  контрастують  із чашечкою, тільки ми цього не  бачимо.  Таке  явище можна  зустріти  і  в  інших представників родини жовтцевих.

А   як  же  цвіт  на  снігу? Більшість чемерників зимує із  зеленим  листям,  яке з’явилося попереднього літа.  Тоді  ж  закладаються бруньки. Для розвитку холодної  пори  рослина  запасає в  корінні  крохмаль. Ось чому наприкінці зими вже  розкриває  квіти.

Слава  наших  українських  чемерників  як  цілющих надто перебільшена. Вони справді  містять у корінні  та  листі  гіркі  глікозиди, але більше - отруйних  алкалоїдів.  Дуже отруйних!  Колись із сировини  кавказького  чемерника виготовляли серцеві, подеколи  сечогінні,  седативні, проносні препарати. Але нині є чимало значно ефективніших  ліків.  Тож дайте спокій «сніговій троянді».

Якби ж то! Чудова квітка - краса і лихо чемерника. Його  активно  знищують охочі до наживи.  І  це при тому, що рослина вже понад  30  років  -  у Червоній  книзі,  торгівля нею,  як  і  іншими  рідкісними,  заборонена  на  законодавчому  рівні.  Але що  природогубам тії безсилі  заборони  та  мізерні штрафи!

...Коли березневого дня бачу на базарі в руках заповзятливих торговців ніжні пелюстки чемерника - рожеві, блідо-бузкові, червонясті,  -  завжди  відчуваю  щирий  жаль.  А  ще згадую стародавню легенду,  і  засніжені  вершини Карпат,  і хлоп’яче зачудування, з яким уперше милувався  «сніговою трояндою»...  Невже  незабаром зникне одна з найгарніших рослин  нашої землі, а нащадкам залишиться тільки красивий спогад? Як нічого не  лишилося,  крім  казки, від грізного володаря Арголіди...

//Сільські вісті №26 (18766) від 01.03.2012 р.