Польові горобці

Люди  звикли  до  цих сіро-коричнюватих дрібних пташок,  що живуть поруч у селі і місті. Але не кожен знає,  що  горобців  у  нас аж  3 види,  різні  як  за забарвленням,так і за поведінкою та способом життя. І зовсім вони не прості, як здається на перший погляд.  Навіть цвірінькають, якщо вслухатися,  кожний по-своєму.

Самець  і  самичка  за зростом  та  «вбранням» фактично однакові - акуратні й чистенькі. Сімейний уклад  гороб’ячого  життя такий: утворюють пару на все життя, а стосунки між партнерами дружні, навіть зворушливі. «Заручини» у польових  горобців  відбуваються  восени,  без  суперництва між самцями.

Улюбленими  місцями для облаштування  гнізд у цих птахів були й залишаються дупла у стовбурах і товстих  гілках  дерев  (у полі та  в  інших  відкритих місцевостях вони здебільш тільки шукають корм). Горобець  також оселяється в  порожнинах  берегових урвищ, у чужих норах. Багато придатних для цього місць знаходить у найрізноманітніших  спорудах  і будівлях.  Займає  також  і штучні дуплянки.

Птахи давно призвичаїлись  із великим для себе зиском  оселятися  поруч багатьох  своїх  смертельних ворогів. Влаштовують житло  навіть  у  щілинах гнізд орлів та орланів. Селяться  біля  яструбів.  У бідних на ліс степових рівнинних місцевостях польові горобці  відважуються  на сусідство  із  сороками  та воронами,  розміщуючи свої «будиночки» в основі їхніх  «осель».  У  старих колоніях  граків,  де  гнізд так  багато,  що  місцями вони зливаються у велику чорну  масу,  іноді  важко порахувати, кого тут більше:  господарів  чи  горобців-квартиранті.

Гніздо будують кулясте із сухих трав’янистих рослин, вимощуючи його всередині  переважно  пір’ям. За літо у горобців зазвичай буває 2 виводки, потомство вигодовують виключно дрібними комахами та їхніми личинками, павуками тощо. Загалом дорослі особини зерноїдні.

Із настанням осінніх холодів  змінюється  і  поведінка горобців. Для наших  зим  вони  «вдягнені»  бідніше,  ніж  інші  осілі  птахи їхніх розмірів, і не можуть ночувати за морозів просто неба.  Тому  в  кожної  сімейної  пари  і  у дорослих  птахів-одинаків є знайдений ще  восени  прихисток,  у якому вони облаштовують сезонне житло. Ця споруда  не схожа на справжнє гніздо. Вранці горобці змушені полишати свої нічні домівки і  весь  короткий  зимовий  день проводити у пошуках корму.  Багато  птахів  навесні залишають місця, де вони  мешкали  взимку,  та переселяються ближче до щедріших на корм.

Восени чи не основною їжею є спориш. Як тільки починає  достигати  його насіння,  відразу  з’являються численні гамірні ватаги горобців. «Пасуться» на спориші і хатні горобці, часто  утворюючи  спільні компанії з польовими. Насіння  підтримує  їх  аж до перших снігопадів. А після танення снігу на тих латках землі, де годувалися тисячі горобців, густо з’являються паростки споришу, які рятують горобине плем’я від ранньовесняної  нестачі кормів. Узимку птахи живляться здебільшого насінням  диких  трав,  а  також зерном,  знаходячи  його біля  житла людини.  Найсміливіші  іноді  сідають  і на  годівниці  для  синиць.

Польові горобці позбавлені агресивності, властивої  хатнім,  у  яких  бійки за  корм,  за  матеріал для гнізда, застосування сили під час залицяння  -  явища повсякденні. У польових навіть зовнішній вигляд свідчить про миролюбний характер.