Обліпиха

Обліпиха - культура, добре  відома всім.  Однак далеко  не всі  обізнані  з тонкощами її вирощування  та знають про її корисні  властивості, про те, як  правильно доглядати, формувати  крону та підживлювати  рослини.

Обліпиха -  полівітаміннакультура,  її плоди  містять вітаміни  С,  А, Е,  В  та  інші; багаті  вони також  на  мікроелементи, серед яких такі  важливі, як  бор,  марганець, залізо; є цукри і органічні кислоти. У народі любов і широке визнання завдяки своїм лікувальним  властивостям  дістала  обліпихова  олія,  яку  отримують  і  з плодів, і з насіння культури. Крім лікувальної,  обліпиха  має  й харчову цінність, її плоди - це прекрасна  сировина  для  отримання варення, компотів, желе, киселів, пастил і багато чого іншого. Культура  здавна  використовувалася як  джерело  дубильних  і  фарбувальних речовин, була затребувана і як декоративна рослина.

Обліпиха -  вітрозапильна дводомна  рослина.  Це  означає,  що для отримання врожаю на ділянці повинні рости і чоловічі, й жіночі екземпляри,  звичайне  співвідношення:  одне чоловіче  на 3-4 жіночих.

Відрізнити чоловічу рослину від жіночої  можна  тільки  за  бруньками  і  в  найсприятливіший  дляцього час -  навесні, коли ще не розпустилося листя,  або  восени, коли воно опаде.  Бруньки на чоловічих  екземплярах  зазвичай  у кілька  разів  більші,  мають  6 чи  навіть 7  покривних лусок, а на жіночих -  усього 2.

Коренева система у обліпихи поверхнева, це потрібно враховувати при  обробітку грунту,  необхідно  також стежити,  щоб земля була  вологою.  Рослина дуже світлолюбна,  добре росте лише на відкритих місцях, не зносить затінення це  може  призвести  навіть  до загибелі  деревця.  Краще  росте  і плодоносить  на  пухких,  багатих органікою фунтах, віддає перевагу повітро- і водопроникним з нейтральною реакцією.  На заболочених і навіть короткочасно підтоплюваних  ділянках  обліпиха  не росте.  Дуже  добре  відгукується на добрива, особливо фосфорні. Великий плюс, що культура зовсім не боїться  морозів,  плодоносить без  обрізування  і  формування крони,  хоч  така  операція  бажана.

Якщо грунти кислі, їх обов'язково треба провапнувати. Якщо бідні -   провести  суцільне окультурення,  якщо  родючі,  то достатньо внести добрива в посадкову  яму.  Після  садіння  добрива вносять, тільки коли рослини  були  посаджені  навесні: приблизно через 2-3 тижні можна  підживити  азотними  добривами,  а потім  полити.

Що стосується термінів садіння, то це може бути  і  весна,  і  осінь, садити можна  і  однорічки,  і дворічки.  їх розміщують один від одного  на  відстані,  що  не  перевищує  2  м,  але  й  не  менше.  Посадкові ями повинні бути завглибшки  50  і  завширшки  60-70  см.

Висаджують саджанці строго вертикально, при цьому заглиблюють кореневу шийку приблизно на 3- 5  см.  Після  садіння  обов'язково поливають, а пристовбурні  круги мульчують  торфом  шаром  приблизно 5-6 см. Якщо торфу немає, можна обійтися таким же шаром піску.

Відразу після посадки надземну частину  саджанців  обрізати  не треба,  крону  формують  наступного  року,  вирізаючи  зайві,  паралельно  і  неправильно  розташовані  пагони,  ну  і,  природно, поламані,  хворі,  висохлі  або  ж занадто тонкі. Якщо вашій рослині вже багато років і прирости стали дуже  короткими,  варто  застосувати  омолоджувальну  обрізку, яка  полягає  в  зрізуванні  на трирічну деревину, а також видалити всі  засохлі  і  підмерзлі  пагони, якщо такі є.

Кореневу  поросль  найкраще видаляти  повністю, тобто  не обрізати  на рівні поверхні грунту, а розкопувати біля основи коренепорослі і зрізати на кільце. Тільки за такого  ретельного  видалення можна різко скоротити утворення нової  порослі.  Якщо  ж  зрізати на  пеньок,  то  цим  можна  лише погіршити  ситуацію,  оскільки  з решти  сплячих  бруньок  замість одного зрізаного пагона з'являться багато нових.