Більбергія, яку в побуті ще називають «сльози королеви»
через крапельки нектару, що витікають із квіточок. Незважаючи на те, що рослини родини
бромелієвих вважаються складними
у догляді, більбергія - гарна і
невибаглива, тож виростити її зможе кожен.
Ще у XVIII столітті більбергію пониклу
було завезено до Європи з Бразилії. Це ефектна рослина з розеткою довгих вузьколінійних
листків завдовжки від 60 до 90 см, дрібнозубчастих по краях, шкірястих,
зеленого, сіро-зеленого або сріблястого забарвлення.
Особливо гарною більбергія стає, коли суцвіття завдовжки 30-40 см
починає розвиватися - воно схоже на рожеву ракету (конус), яка повільно піднімається, щоб потім злетіти
високо в небо. Це захопливе видовище. Та ось ракета розривається, і з’являються
дрібні видовжені квіточки синього або зеленуватого кольору із ліловими
кінчиками на пелюстках в оточенні
великих яскраво-рожевих листків-прицвіток, що роблять суцвіття незвичним
і привабливим. Кожна
розетка дає одне суцвіття і засихає після цвітіння. Коли її вирізають, то на тому місці
виростає молода розетка. Тому раз на два роки
рослини потрібно розсаджувати.
Я підсушую зрізані розетки
одну-дві години, а потім висаджую в підготовлений субстрат, який складається з
рівних частин листяної городньої землі,
перегною, деревного вугілля і торфу.
Протягом усієї вегетації більше не додаю ніяких добрив.
Більбергія
- світлолюбна рослина, віддає перевагу
яскравому розсіяному світлу, не боїться протягів, полюбляє багато свіжого
повітря, тому я влітку виношу її в сад. Зацвітає
вона у мене переважно взимку. Для гарного цвітіння їй достатньо температури +13 °С.
Восени і взимку
поливаю відстояною водою
один раз
на тиждень, адже незначне пересихання субстрату допускається.
Більбергію може
ушкоджувати щитівка, павутинний кліщ, борошнистий червець. Тому
треба ретельно пильнувати і вчасно
знімати їх губкою, змоченою мильним
розчином. При значному враженні
можна обробити інсектицидами Актеліком або Актарою
(15-20 крапель на 1 л води).
Немає коментарів:
Дописати коментар