Більбергія

  Більбергія, яку в побуті ще називають «сльози королеви» через крапельки нектару, що витікають із квіточок. Незважаючи  на те, що рослини  родини  бромелієвих  вважаються складними у догляді, більбергія -  гарна і невибаглива, тож виростити її зможе кожен.

      Ще у XVIII столітті більбергію пониклу було завезено до Європи з Бразилії. Це ефектна рослина з розеткою довгих вузьколінійних листків завдовжки від 60 до 90 см, дрібнозубчастих по краях, шкірястих, зеленого, сіро-зеленого або сріблястого забарвлення. Особливо гарною більбергія стає, коли суцвіття завдовжки  30-40 см  починає розвиватися  -  воно схоже на рожеву ракету (конус), яка  повільно піднімається, щоб потім злетіти високо в небо. Це захопливе видовище. Та ось ракета розривається, і з’являються дрібні видовжені квіточки синього або зеленуватого кольору із ліловими кінчиками на пелюстках в оточенні  великих яскраво-рожевих листків-прицвіток,  що роблять суцвіття  незвичним  і  привабливим.  Кожна  розетка дає одне суцвіття і засихає після  цвітіння. Коли її вирізають, то  на тому місці  виростає  молода  розетка. Тому раз  на два роки  рослини  потрібно  розсаджувати.  Я  підсушую зрізані розетки одну-дві години, а потім висаджую в підготовлений субстрат, який  складається з  рівних частин листяної городньої землі,  перегною, деревного  вугілля  і торфу.  Протягом усієї вегетації більше не додаю ніяких добрив.

Більбергія -  світлолюбна рослина, віддає перевагу яскравому розсіяному світлу, не боїться протягів, полюбляє багато свіжого повітря, тому я  влітку виношу її в сад. Зацвітає вона у мене переважно взимку. Для гарного цвітіння їй достатньо температури  +13 °С.  Восени  і  взимку  поливаю  відстояною водою один  раз  на тиждень, адже  незначне  пересихання субстрату допускається.

Більбергію  може  ушкоджувати  щитівка,  павутинний кліщ, борошнистий червець. Тому треба ретельно пильнувати і  вчасно знімати  їх  губкою, змоченою  мильним  розчином. При  значному  враженні  можна  обробити  інсектицидами  Актеліком або Актарою (15-20 крапель на 1 л води).

Квітуча годеція - свято життя

Годеція - квітка пристрасті, ніби вируючий вулкан, щороку відроджується з маленької насіннини,   щоб знову і знову вибухати яскравими спалахами квітів веселкового  забарвлення, тішити  нас  і  прикрашати  наше життя. Годеція -  неперевершена  улюблениця  багатьох садівників, яка  приваблює яскравим  пишним  вбранням,  вражає, дивує і назавжди залишається в пам’яті святом. Вона справжня леді, дійсна краса і сама досконалість.

Годеція  була  названа  на  честь уродженця  Швейцарії, знаменитого вченого-ботаніка І.Х. Годе. Але вслухайтесь у це слово-годеція.  Правда ж,  воно  співзвучне  із  нашим українським  словом «годиться»?  Годиться,  і  не просто  годиться, а посадивши одного разу, вже не маєш сили відмовитися від цієї краси.  Годеція -  один  із  найяскравіших  однорічників, котру ще називають однорічною азалією.

З  кінця  60-х  років XIX століття  годеція  стала  широко культивуватися  по  всьому світові. Ця трав’яниста  і дуже гілляста  рослина  належить до родини  кіпрейних. Годеція  налічує близько  20  видів. За  висотою зустрічаються  різні: низькорослі - до  20 см, середньорослі -  до 30 см і високорослі -  50 см  і  вище.  Останнім  потрібна  опора.  Суцвіття  годеції  граційні та  благородні, дзвоникоподібні  квітки  сягають до  8  см  у  поперечнику. У природі  це  яскрава  квітка луків. Зустріти цю рослину можна в обох Америках -  Північній і Південній, а от батьківщина її -  Каліфорнія, де її ще називають каліфорнійською трояндою.

Годеція -  невибаглива у вирощуванні рослина, світлолюбна і відносно морозостійка (витримує заморозки до -3°С). Вона надає перевагу помірно зволоженим  і  поживним суглинкам та  сонячним  відкритим  місцям.  Квітування  погіршується  за дощової погоди й значно скорочується в посушливий період.

Розмножують годецію насінням. Для отримання розсади висіваю насіння в кінці березня в ящичок. Сходи з’являються через  10-12  днів.  Сіянці  пікірую  в  паперові  стаканчики, щоб  при  висаджуванні  рослини  у  ґрунт пересаджувати  її з грудкою землі, адже вона має стрижневий корінь і хворобливо переносить пересадку. Можна вирощувати прямим посівом насіння у ґрунт із подальшим розріджуванням. Відстань між рослинами -  20 х 30 см. Квітування настає через 60-80 днів  після  посіву.  І  це  не  просто  квітування -  це бенкет для очей та для душі. Досвідчені  садівники  радять підживлювати  міндобривом до початку квітування (два-три рази по 20 г на відро води). Можна  підживлювати і забродженим  курячим послідом,  попелом  і  кропивою (у пропорції 1:10) - все  це витримують  7-10 днів,  періодично  помішуючи, а  потім  розводять у пропорції 1:10 або 1:15. Поливати рослини потрібно при пересиханні ґрунту, адже зайва  волога негативно впливає на  них.

У народі  кажуть, що коли  годеція рясно квітує, рік буде багатим  на  врожай  і  щедрим. А французи  взагалі  вважають її богинею родючості.

Годеція цвіте з самого початку червня і до кінця вересня. Ця рослина гарна і в поодиноких насадженнях, і з партнерами (чорнобривцями, ешольцією, агератумом).

Для підтримання краси квітучої клумби потрібно докласти певних зусиль. Але що робити, коли у вас недостатньо часу, сил або просто терпіння? На такі випадки є «палички-виручалочки» -  це рослини, котрі відрізняються від своїх примхливих родичів простотою і невибагливістю. Вони готові тішити нас своєю красою, не вимагаючи особливого догляду. Однією з таких «паличок-виручалочок» і є годеція.

Вирощування пуансетії

Пуансетія, молочай прекрасний, різдвяна зірка-ось скільки назв має ця чудова рослина. Родом вона з Мексики та Центральної Америки. Пуансетія -  це багаторічник. Цвіте взимку (тому також дуже часто її називають ще  й  Віфлеємською зіркою). У природі ця  рослина  запилюється  комахами і  крихітними  пташками  колібрі. Власне квіти  у  неї скромні та  непримітні -  це жовтувато-зелені «ґудзики», але навколо них зібрані  прицвітки -  видозмінені  листки найрізноманітніших забарвлень, які й  приваблюють пташок.

Відомі  такі  сорти:  з  червоними прицвітками -Анжеліка та  Імператор, із рожевими -Дороті, з білими чи кремовими -  Регіна, а також двокольоровий сорт Джангл Белз.  Ці  сорти  є  найпопулярнішими серед любителів-квітникарів. Є також і  сорти з  прицвітками жовтого та синьо-фіолетового кольорів. Цвітіння при гарному догляді триває 1,5-2 місяці, потім деякі кольорові листочки опадають, деякі  змінюють забарвлення  на зелений, і тоді вважається, що рослина перейшла у стадію відпочинку.

У цей період починається швидкий ріст молодих пагінців, який продовжується один-два місяці. Відтепер  рослину  необхідно тримати в прохолодному і темному місці – це допоможе їй при наступному цвітінні мати дуже гарні та насиченого кольору прицвітки. Також після цвітіння слід зробити  невеличку обрізку,  не допускати  пересихання землі.
Коли  мине  період  спокою,  рослина  покаже  сама -  на  місці  обрізки почнуть  рости  нові  стебла.  Це також свідчитиме, що рослину необхідно пересадити.  Потім її треба  виставити  на вікно  з  південного  боку,  а  через два тижні  з  моменту пересадки-зробити підживлення органічними добривами.

У літку  пуансетію   обов’язково поставте  в таке  місце,  щоб  на  неї  не потрапляло  сонячне  світло. Можете винести її на балкон, але простежте, щоб  сильний вітер не завадив рослині. Пуансетія полюбляє обприскування теплою  водою, кожних 10-15 днів потребує  підживлення  мінеральними та органічними добривами (по черзі).

Восени з пониженням температури  рослину треба забрати до кімнати, скоротити підживлення, подбати проте, щоб уже у вересні  світловий день для неї становив  не  більше  10  годин -  це допоможе  рослині  закласти  бруньки для цвітіння. Також тепло, світле місце взимку та любов, із якою ви доглядатимете за своєю рослиною, допоможуть отримати бажаний результат.

Розмножують пуансетію живцями довжиною  6 -8   см,  на  яких  мають бути  чотири-п’ять листочків. Живець після обрізки занурюють у теплу воду на 10 хвилин, щоб змити сік, потім поміщають у субстрат,  який  поливають і накривають плівкою. Укорінення живця настає приблизно за місяць. Верхівку живця прищипують, щоб почали рости бокові стебла.

Рослину можуть уражати шкідники, такі як павутинний кліщ, щитівка. Щоб вилікувати пуансетію, необхідно промити листочки мильним розчином, якщо ж зараження поширилося, треба застосувати Актелік (20 крапель на 1 л води).

Також пам’ятайте,  що  при  обрізці рослини слід бути обережними, бо її сік отруйний. Потрібно стежити, щоб він не потрапив до ротової порожнини чи в очі. Після процедури руки треба вимити з милом. Але я гадаю, що це не завадить вам придбати цю чудову рослину. Нехай мої поради допоможуть всім читачам мого блогу.

Цікавинки про групи крові

Для кожної з чотирьох груп крові складено список корисних, нейтральних і шкідливих продуктів. Їх більш повний перелік можна знайти в спеціальній літературі. На основі даних рекомендацій легко скласти повноцінне меню, яке забезпечить відчуття ситості, й при  цьому зайва вага поступово буде йти.

I група крові - «Мисливець»

Слабкі сторони. Уповільнений  обмін речовин. Схильність до алергії. Недостатнє згортання крові. Підвищена кислотність шлунку. Можливі артрити.

Особливості дієти. Харчування повинно бути з високим вмістом тваринного білка. Протипоказані «мисливцям» продукти з глютеном, молочні (особливо жирні) і солоні  продукти: вони уповільнюють метаболізм і ведуть до набору ваги.

Корисні: червоне м'ясо (крім свинини), риба, морепродукти, овочі (крім баклажанів, оливок), фрукти (крім кислих), ананаси, зелень, салат, шпинат, брокколі, редиска, редька, дайкон, олії соняшникова та льняна. Напої: зелений чай, трав'яний чай з м'яти, шипшини, липи.

Нейтральні: житній хліб, гречка, рис, гриби, яйця. Напої: пиво, вино, трав'яний чай з ромашки, шавлії.

Шкідливі: свинина, картопля, капуста (окрім брокколі), баклажани, авокадо, вівсянка, кукурудза, пшениця, бобові, цитрусові, морозиво, цукор, маринади, кетчуп, кукурудзяна олія. Напої: кава, міцний алкоголь, трав'яний чай зі звіробою.

II група крові - «Хлібороб»

Слабкі сторони. Чутливі травна, імунна та нервова системи. Схильність до хвороб  серця, печінки, жовчного міхура. Підвищений ризик новоутворень, анемії, діабету.

Особливості дієти. Переважно вегетаріанське харчування - тільки за такої  умови імунна і травна системи працюють без збоїв. Рекомендується поєднувати дієту зі спокійними фізичними вправами, наприклад з пілатесом і йогою.

Корисні: крупи (крім пшениці), бобові, овочі, гриби, цибуля і часник, фрукти (крім апельсинів, мандаринів, ревеню, папайї, бананів, кокосів), ананаси, соєве молоко, соєвий сир тофу, оливкова, лляна та рапсова олії. Напої: кава, зелений чай, соки (крім апельсинового).

Нейтральні: курка, індичка, нежирні сири, кисломолочні продукти, яйця. Напої: червоне вино.

Шкідливі: м'ясо, риба, морепродукти, молочні продукти, пшениця, морозивое, цукор, кукурудзяна та арахісова олії, картопля, капуста (крім  брокколі), помідори, перець всіх видів, оцет, кетчуп, спеції, кислі фрукти і ягоди, майонез, солона їжа. Напої: міцний алкоголь, апельсиновий сік, чорний чай.

ІІІ група крові -«Кочівник»

Слабкі сторони. При порушенні балансу в дієті можуть розвиватися аутоімунні захворювання. Часто зустрічається синдром хронічної втоми. Є ризик захворювання на діабет, розсіяний склероз.

Особливості дієти. Володарі третьої групи крові мають найбільший широкий вибір корисних продуктів. При цьому «кочівникам» необхідна профілактика вірусних захворювань.Для збереження стійкого результату необхідно поєднання дієти і фізичних навантажень, наприклад, плавання, бігу або кардіотренувань у залі.

Корисні: м'ясо (крім курки і качки), печінка, риба, соєві продукти, знежирені кисломолочні продукти, яйця, крупи (окрім гречки і пшениць), боби, овочі (окрім помідорів, гарбуза), фрукти. Напої: зелений чай, трав'яні чаї, соки (журавлинний, капустяний, виноградний, ананасовий).

Нейтральні: молочні продукти середньої жирності, гриби, картопля. Напої: апельсиновий сік, пиво, вино, кава, чорний чай.

Шкідливі: морепродукти, свинина, курка, качка, кукурудза, сочевиця, арахіс, гречка, пшениця, помідори. Також варто різко обмежити споживання кокосів, ревеню, оливок. Напої: томатний сік, міцний алкоголь.

IV група крові -«Нова людина»

Слабкі сторони. Чутливі імунна і травна системи, сприйнятливість до інфекцій. Схильність до захворювань серця, новоутворень, анемії.

Особливості дієти. Рекомендується помірно-змішана дієта. Якщо при дотриманні цього режиму харчування у вас спостерігається занепад сил, поганий настрій, вам допоможуть вітаміни, особливо навесні і восени.

Корисні: риба (крім камбали), морепродукти, морські водорості, яйця, кисломолочні продукти (особливо нежирні сири), соєвий сир тофу, оливкова олія, масло тріскової печінки, арахіс, волоські горіхи, крупи (крім гречки та кукурудзи), зелень, овочі (крім перцю, оливок), гриби, фрукти (крім кислих), ананаси. Напої: кава, зелений чай, трав'яні чаї з ромашки, шипшини, глоду.

Нейтральні: м'ясо (баранина, кролик, індичка), картопля. Напої: пиво, вино, трав'яні чаї з м'яти, малини.

Шкідливі: яловичина, телятина, свинина, бобові, насіння соняшнику, гречка, пшениця, кукурудза, кукурудзяна олія, перець, оливки. Напої: міцний алкоголь, трав'яні чаї з липи, сенни.

А льон цвіте синьо-синьо...

Його Високість, Його Величність, Його Світлість-Льон! Помпезно? Улесливо? Ні­-з великою повагою і безмежною любов’ю! Дивовижний, універсальний, такий простий і благородний водночас. А який запах льону, цього синьоокого красеня!  Це запах спекотного селянського літа, запах сонця і  безкраїх ланів із квітами, запах спогадів, запах юності...

В  перекладі  з латини льон  означає  «найкорисніший». І це цілком заслужено. Льон є унікальною рослиною. Із нього отримують пряжу, олію  і  насіння.  Батьківщина льону-Стародавня  Індія.  Саме там  близько  9000  років тому  вперше була виготовлена лляна тканина, котра підкорила увесь світ, котрій  ніколи  не  шукали  альтернативу і  котра  ніколи  не  виходила  і  не вийде з моди.  І  справа  не лише в тому,  що мода на  все природне  не минає (бавовна також природний  матеріал, але для здоров’я не такий  корисний). Лляні  волокна не утворюють зарядів статичної електрики, мають антисептичні й гіпоалергенні властивості. Льон наділений винятковою здатністю  протидіяти  радіації. Лляне  волокно  вдвічі  послаблює гамма-випромінювання, захищає від сонячної радіації, гасить електромагнітні хвилі від побутової та промислової техніки. Льон практично не уражується хворобами, мало пошкоджується комахами-шкідниками.

Лляна тканина приємна на дотик, має шовковисту і гладеньку текстуру, гарно пропускає повітря, комфортна в носінні, проста в догляді, надійна і практична, носиться довше, ніж бавовна (до 20 років). Волога з лляної тканини випаровується майже з тою ж швидкістю, що і з поверхні водойми, в результаті  чого тканина  завжди  свіжа  і  прохолодна. Льон  широко застосовується і в медицині. Свого часу вчені зробили дивовижне відкриття: клітини організму людини здатні повністю розчиняти клітини льону. Тож лляна нитка -  єдиний у хірургії шовний  матеріал,  що  не потребує  подальшого зняття  швів. Льон -  природний антисептик. Лляна тканина знищує мікроби, а значить перешкоджає  виникненню запалень.  Цю властивість льону люди цінували здавна: було помічено, що рани під лляними бинтами гояться швидше, ніж під бавовняними. Присутність навіть невеликої кількості лляної пряжі в тканині (до 10%) повністю виключає заряди статичної електрики.

Сьогодні в провідних клініках світу лікарі вдягнені у лляні халати  й  шапочки; операційні та  палати  реабілітації повністю опоряджуються льоном. Лляна олія використовується для боротьби з раковими захворюваннями та для очищення організму від радіонуклідів, а сам льон здатний дезактивувати заражений радіацією ґрунт.

Льон дійшов до  нас  із глибокої давнини. Офіційній науці відомі знахідки з льону віком близько десяти тисяч років. Ткачі у стародавні часи володіли технікою прядіння, котра дозволяла виготовляти настільки легку і прозору лляну тканину, що навіть через п’ять її шарів просвічувалося тіло, а  саме вбрання  можна було  протягнути  через каблучку. Мумії фараонів Єгипту були  загорнуті  у лляні  бинти,  котрі збереглися до наших днів не тільки завдяки спеціальним бальзамам, а й унікальним властивостям льону.

З  льону також  виготовлена славнозвісна Туринська плащаниця. Завдяки  надзвичайним  властивостям льону  вона  вціліла  до  наших днів, пройшовши крізь вогонь і воду. А цар і полководець Олександр Македонський носив захисний панцир із цього природного матеріалу.

У багатьох  культур  світу льон  став  символом  світла, чистоти та  вірності. Навіть легенда  про  подорож аргонавтів у Колхіду по золоте  руно,  на думку деяких дослідників,  має за основу реальні факти. Історики свідчать, що у Давній  Греції не було великих урожаїв льону, а той льон, що там родив, мав досить низьку якість. Натомість високорослий льон вирощували в Колхіді, де виготовляли славнозвісне «сардинське полотно». А чи  не була лляна тканина тим самим коштовним і  унікальним  золотим  руном? Унікальність льону така,  що з нього однаково можна ткати і найтонше батистове полотно (найтонша тканина -  віссон, неодноразово згадувана в Біблії, також виготовлялась із льону), і  міцну парусину для брезенту, пожежні рукави, і навіть канати. Льон у  старовину високо цінувався:  вартість сорочки  із лляного  полотна  оцінювали по вазі: на одну чашу ваг клали виріб, а на другу -  золото.

Коли ще не було паперу, багато книг писалося на тканинах. Так, відома «Лляна книга» давніх етрусів була написана на лляній тканині у VII столітті до нашої ери. А коли навчилися  робити  папір, то  його також виготовляли  і  з льону.  Папір із льону дуже міцний і хрусткий. Саме тому в багатьох країнах, зокрема  в  США, льон -  один  із  компонентів  паперу,  з  якого виготовляють грошові  купюри.

Цікаво, що в Стародавньому Єгипті й античному світі лляне вбрання вважалося привілегією знаті, тоді як у слов’ян такий одяг був традиційним. Одяг із льону вважався ритуально чистим і оберігав тіло людини, котра його носила. В спекотну погоду в людини у лляному одязі температура  шкіри  на три-чотири градуси нижча, ніж в одязі з бавовни або шовку. Людина, котра носить лляний одяг, відчуває комфорт за будь-якої погоди. Адже сама природа подбала про людину, давши їй можливість застосовувати повністю природне лляне волокно. Мовознавці свідчать: «полотном» слов’яни називали далеко не кожну тканину. В усіх слов’янських мовах це слово означало лише лляну тканину. В часи наших бабусь вважалося, що економити можна на  одязі, але аж ніяк не  на  постільній  білизні, котра  повинна бути дорогою і виглядати по-королівськи. Адже третину життя ми проводимо уві сні, й від того, на чому ми спимо, залежить наше самопочуття, здоров’я і навіть... кількість дітей у родині:шанси зачати дитя на ллянім простирадлі вищі, ніж на тканині  з чималою домішкою синтетики. З сивої давнини  відома традиція приймати щойно народжене дитя саме на лляне полотно -  в  цьому запорука  майбутнього здоров’я  немовляти. Та й  перші сорочечки дитяті шилися, звичайно, з льону.

По традиції якість волокна визначали за довжиною нитки, котру отримували з кілограма пряжі. Сьогодні з  1 кг пряжі  отримують 40  км  ниток. У Єгипті ж мали  240  кілометрів із тієї ж кількості пряжі, настільки тонкою була нитка! Ось чому тканина,  котру отримували  з  єгипетських  ниток,  була  надзвичайно дорогою  і  цінувалася  на  вагу золота.  Носити  одяг із такої тканини  могли лише  царські особи та  могутні жерці. А історик Геродот згадує про лляну тканину, котру принесли в  подарунок Афіні  Родоській, де  кожна  нитка  складалася з 360 тонесеньких ниточок.

Це  все, що  стосується лляного полотна, хоча лляне  насіння і лляна олія також мають велику цінність. Слиз лляного насіння довго тримається на слизових оболонках, оберігаючи їх  від подразнення  шкідливими  речовинами. Застосовують його  при  захворюванні  бронхів,  охриплості,  гастритах,  виразці дванадцятипалої  кишки  і  шлунка, хронічних колітах, запаленні  сечового  міхура  і  нирок.  Кашку із  насіння льону і лляну олію  використовують  при лікуванні  ран,  синців, тріщин  на  відкритих ділянках  шкіри. Лляну олію застосовують і в дієтичному харчуванні у хворих із порушенням жирового обміну, з атеросклерозом,  гіпертонічною хворобою,  цукровим  діабетом,  при  цирозі  печінки,  гепатитах. Лляна олія,  як і  інші рослинні жири, містить мінімальну кількість холестерину і  велику кількість ненасичених жирних кислот. А вживання з їжею цих кислот понижує вміст холестерину і підвищує концентрацію фосфороліпідів у крові. Радять кожного ранку натщесерце з’їдати столову ложку лляного насіння, старанно його розжовуючи і запиваючи склянкою води. Потім витримати двадцять хвилин перед сніданком. Що це дасть? Цей засіб чудово очищує організм, головне -  кишківник. Завдяки такій нескладній процедурі ваша шкіра стане більш гладенькою і свіжою. І буде спостерігатися невелике, але здорове схуднення.

Також  із  насіння льону,  котре  містить  35-40,5% жиру, отримують олію,  котру застосовують для  виготовлення оліфи, фарби, лаку, мила.  Із побічного продукту при  переробці льону -  паклі -  роблять  мотузки,  шпагат  і  термоізолюючі матеріали. А  ще  я  пам’ятаю з дитинства -  у кожній  родині, котра тримала  корову, завжди  на  городі  ріс льон.  Щоб мати під руками ліки від здуття, коли корова захворіє.

Льон -  цінний флористичний матеріал. Коробочки достиглого льону гарно фарбуються харчовими  барвниками, а також їх можна  сріблити  і  золотити. Такий  матеріал  стійкий (не розпадається),  красивий, слугує і як наповнювач для букетів.

Цикламен - квітка гордості і самоповаги

Як часто ми говоримо: «Соломонове рішення». Легенда свідчить, що коли цар Соломон побудував храм, він вирішив придумати собі корону.Майстри пропонували йому корони самої різної форми, але ні одна з них не сподобалася цареві. В засмучених почуттях він пішов прогулятися по полях і пагорбах і побачив, що вся земля вкрита квітковим килимом. Кожна квітка намагався привернути царську увагу і пропонувала  повелителеві випробувати саме її в якості корони. Але скромний цар Соломон не побажав, щоб його голову вінчали самовдоволені й хвалькуваті квіти. Повертаючись назад в храм, він раптом помітив боязку рожеву квітку-цикламен, що причаїлася серед скель. Очі царя засяяли - це те, що йому потрібно. І він вирішив зробити собі корону у формі саме цієї квітки. Вона нагадувала, що народом потрібно правити мудро і разом з тим скромно. Після смерті царя Соломона цикламен засмутилася і ще нижче схилила свою голову.

Цикламен ще називають альпійською фіалкою, дряквою. А Стефан Цвейг у своєму романі «Нетерпіння серця» називає цю квітку «ніжним дівочим вушком».

Коли квіти в'януть, а листя обсипається, так хочеться прикрасити дім і сад! У сумний час в квітковому магазині можна купити те, що підніме вам настрій,- квітучий цикламен перський.

Рідкісна рослина може похвалитися різноманітністю форм і відтінків листя. На зеленому, олов'яно-свинцевому і сріблястому тлі - цятки, всіх сортів і мастей. Яскраві квітки, що нагадують пурхаючих метеликів,- на кущику їх розпускається до 30 штук!

Цикламен вперше знайшли на засніжених вершинах Голанських висот в Ізраїлі, росте він також на Близькому Сході і в Середземномор'ї. Родова назва «cyclamen» походить від форми бульб - по-грецьки «kyklos»- «коло».

В Європу цикламен перський потрапив в 1650 році. З тих пір його численні сорти розмножують мільйонними тиражами по всьому світу. Зараз можна знайти сорти цієї прекрасної рослини з квітками на будь-який смак-двоколірними, з облямівкою, хвилями і рюшами. Але селекціонери не зупиняються - вони продовжують виводити нові сорти. Однак так було не завжди: як не дивно, ця квітка викликає  захват не у людини, а у тварини - дикої свині. Ні, я не обмовилася - справжньої свині! Вже дуже свині люблять поласувати бульбами дикого цикламена, ось звідки ще одне прізвисько цієї прекрасної квітки-«свиняча ріпа». Погодьтеся - дуже вже прозова назва для такої краси!

Цикламен відноситься до родини первоцвітів, або примул, хоча це бульбовидна рослина зовсім не схожа на примулу.

Давньогрецький лікар Діоскорид вважав, що цикламен можна застосовувати як ліки і косметичний засіб. Змішана з медом, ця квітка виліковувала катаракту. Через багато століть, в 1597 році, Джон Жерар в своїй книзі про травах рекомендував цикламен в якості любовного зілля. В сучасних описах цикламен рекомендується для зміцнення самоповаги. Він допомагає доторкнутися до глибинного «Я» людини, розвиває впевненість у собі,- як на мене, то навіть дуже непогано для тендітної квітки.

Хоча існують види морозостійких цикламенів, але селекціонери все ж більше воліють працювати з цикламеном перським. Це ніжний вид, який не любить морозів і вирощується у нас як кімнатна рослина. Є дані, що перший сорт цикламена перського вивели в 1731 році у Франції. Розкішне листя і витончені квітки з багатою колірною палітрою зробили цикламен перський одним з найулюбленіших і популярних зимових квітів. Зовсім небагато зусиль і мінімум вашої уваги до цієї рослини будуть винагороджені багаторічним цвітінням. Але потрібно пам'ятати кілька правил. У дикого цикламена перського 48 хромосом, у сучасних сортів - більше 130. Відчуваєте різницю?! Але все одно корисно пам'ятати, звідки до нас завітало це диво. Воно росте в Греції, Туреччині, Сирії, Лівані та Ізраїлі. При прохолодних ночах і бідному ґрунті. Ці квіти, як ніякі інші, звикли до спартанських умов - тобто до суворих.

Раптом ваш цикламен, принесений додому, через місяць став в'янути, а листочки - жовтіти. Стоп! Без паніки і тривоги - ваш улюбленець просто відходить до сну (сплячки). Це нормальне явище після цвітіння, він готується до наступного цвітіння. В такий період необхідно скоротити полив і прибрати зів'яле листя. Можна без особливих побоювань обрізати або відкрутити їх знизу, там, де вони кріпляться до бульби. В результаті у вас залишиться рослина без квіток і листя - ви їх всі  потроху відірвете. Влітку бульба повинна бути в сухому грунті, але не зовсім пересохлою, що нагадує умови його природного існування,- не пустельні, але досить сухі.

Одна з головних умов догляду за рослиною в період цвітіння - прохолодна температура близько (12...15°С), але не нижче за 10°С і не вище 20°С. Цикламену потрібно багато світла, але рослину слід берегти від прямого попадання сонячних променів. Поливати краще раз в п'ять днів у піддон прохолодною і злегка підкисленою водою (температура води 12-15°С, на 1 літр води додайте 3-4 краплі лимонного соку або лимонної кислоти на самому кінчику ножа).

Світ квітів - немов світ казок: такий же красивий, яскравий, таємничий, хвилюючий. Обов'язково заведіть хоча б один сорт цикламена перського - і побачите, як через зовсім невеликий проміжок часу ця квітка стане дорогою вашому серцю.