Сонячні кошички з медком

 

Уже на луках та сонячних схилах пагорбів буяє ясно-зелена травичка.  Повсюди на осонні з-поміж її стебелець випинаються  кущики з суцвіттями  «сонечок»  із жовтогарячими  пелюстками  на струнких і  м’ясистих ніжках, облямовані  вишукано вирізьбленими листками.

Це  кульбаба.  Цієї  пори  вона  особливо милує око.  Та,  крім  краси,  ця  рослина  має й  великий  життєлюбний  характер.  Бо  не вибаглива до ґрунтів,  росте повсюди, надто на осонні. А ще, скільки б її не витоптували люди та не поїдали тварини  на пасовищах-луках,  вона все одно ростиме. Довге міцне коріння  дає  їй  можливість  швидко  відродитися  - за лічені  дні.

Втім,  у людей  досить складні  стосунки  з кульбабою.  Бо і любуються нею,  і  водночас часто  винищують.  Як-ось  на  городах  чи полях.  Бо  вона  загарбує землі  й  витісняє з них інші, тендітніші,  рослини.  Проте на тих же луках чимало від неї й  користі. Особливо весняним  комахам.  Адже  кульбаба - медонос.  Не  вельми  який,  але  ж  зацвітає  саме  тоді,  коли  інших  квітучих  рослин  іще мало.  Тому  бджоли  радіють  їй.  Для  них  о цій  порі  кожна квітка кульбаби  -  це такий  собі  «кошичок  із  медком».

До  того  ж   це  ще  й  вельми  цілюща  рослина, яку знав іще один  із батьків медицини знаменитий Авіценна.  А стародавні  греки  і римляни  навіть уклали лікувальні властивості  рослини  в  її  назву  -  «тераксакум  офіцінале».  Перше  слово  -  грецьке,  означає «заспокійливий»,  друге - латинське,  «лікувальний».  Римські воїни-легіонери увечері після виснажливого походу обкладали ступні листям  кульбаби,  яке  живило  і  тонізувало стомлену  шкіру  і  гоїло дрібні  ранки...

Ще увесь травень і червень квіти-сонечка тішитимуть око на луках,  галявинах та схилах.  До  речі,  за  ними  можна  не  лише  передбачати  погоду,  а  й  визначати  час.  Наприклад,  перед  похмурим  днем  квіти  повністю  не  розкриваються,  а  за  гарної погоди  ще  й  прокидаються  дуже  рано,  годині  о  шостій,  а  «вкладаються  спати» - закриваються - вдень,  годині  о третій.

...Із часом,  коли літо вже буде в розпалі, невидимий художник перетворить кульбабові квіти-сонечка  на  пухнасті  білі  кульки.  Тоді навіть  легенький  вітерець  підніматиме  з них рідесенькі хмарки  пушинок, залишаючи на  квітконіжках  кумедні  «лисі»  голівки.

Якщо  впіймати  таку  пушинку  і  уважно  її роздивитися,  можна побачити довгу ніжку, на  одному  кінці  якої  прикріплений  парашутик,  а  на  іншому  -  гостре  сім’ячко, яке,  мандруючи  за  вітром,  знаходить  собі нове місце поселення. Цікаво, що парашутик із  насіниною  не  тільки  далеко  літає,  а  й опускається  точно  вертикально,  завдяки чому  сім’ячко  завжди  встромлюється  в землю  гострим  кінчиком.  Учені  довго  вивчали  цю властивість кульбабових пушинок і  добуті  знання  використали  при  створенні приладів для  ряду літальних  апаратів.

До  речі,  парашутики  в  усіх  кульбабок однакові. А от барви суцвіть різні. Тільки  в Україні  росте 250 видів цієї рослини! Серед них  є  і  білі,  і  червоні,  і  пурпурові,  і  навіть лілові.  Друзі,  може,  і  ви  знайдете  такі  й упізнаєте  в  них  рослинки  із  дуже  життєлюбним  характером,  які  одними  з  перших дарують комахам  медок, - кульбабки.