Кільцева гнилизна

 

Хвороба  викликається  бактеріями. Проявляється у формі зів’янення рослин і гнилизни бульб.

В’янучі дорослі рослини мають пригнічений вигляд, хлоротичне забарвлення листя; листя поступово скручується й відмирає.  Ураження  бульб  супроводжується двома  формами  гнилизни: кільцевою і ямчастою. При кільцевій гнилизні помітна зміна кольору судинного кільця бульби (на зрізі воно має лимонно-жовте забарвлення). При натисненні на бульбу із судин виділяється ясно-жовта рідина. Зміна кольору судинного кільця (потемніння або побуріння) також буває при ураженні бульби сторонньою інфекцією - грибами, або може відбуватися під впливом  причин фізіологічного характеру. Але при цьому судинна тканина не ослизнюється й не загниває, як це має місце в результаті бактеріального зараження.

Уражені бульби зовні нічим не відрізняються  від здорових.  З  розвитком хвороби вони згнивають повністю, перетворюючись на кашку.

Друга форма гнилизни - ямчаста - виявляється на бульбах через 5-6 місяців після збирання врожаю. До зараження цією формою гнилизни призводить зіткнення здорових бульб із зараженим бадиллям, хворими бульбами й забрудненою тарою. На поверхні бульб, під шкірочкою, з’являються жовті маслянисті плями.  Загниваючи,  вони перетворюються на ямки. З ураженої паренхімної тканини бактерії проникають у судинну систему бульби,  і  виникає  кільцева гнилизна.

Джерелом хвороби є уражені бульби. При  висадженні таких бульб бактерії розвиваються в судинах стебла, і рослина в'яне.  Із хворих стебел бактерії переміщаються в столони й по них у молоді бульби,  що утворюються,  викликаючи кільцеву гнилизну.  Поверхневе зараження бульб відбувається восени, під час збирання.

Бактерії проникають через сочевички, через механічні пошкодження, особливо при недостиглій шкірочці.

Розвитку кільцевої гнилизни сприяє           висока вологість.

Заходи боротьби:

1. Відбирання здорових бульб для посадки.

2. Внесення підвищеної кількості калійних добрив,  що підвищують стійкість рослин.

3. Просушування насінних бульб після збирання на світлі до позеленіння зовнішніх шарів м’якоті (5-7 днів).

4. Дезінфекція сховищ.

5. Дезінфекція тари й інвентарю шляхом занурення їх у розчин мідного купоросу (50 г на 1 л води).

6. Скошування бадилля за 7-10 днів до збирання врожаю для посилення опробковіння шкірочки бульб.

7. Зберігання картоплі при температурі 1 -3⁰С й достатній ветиляції.

8.  Переважна посадка цілими бульбами.