Дерево - метеоролог

 

Мені доводилося бувати у соснових,  ялинових  та  смерекових лісах. Чула про березові та дубові гаї, а от про кленові  - жодного разу.  Чи  бувають такі? Запитала про  це  в  школі  в учительки  біології. І  вона розповіла:

-  Такі  ліси  не  ростуть,  хоч  у народі для них навіть існує назва -  кленовики.  Бо  клен -  така рослина, яка любить «товариство» з інших порід дерев. Тож, навіть, коли клен переважає у заростях, він все одно росте в оточенні беріз,  дубів  та  осик.  Підмічено: тільки  тоді  він  рясно  плодоносить.

Зараз  на  деревах  ще  висять кетяги  кленових  плодів,  які  ще називають  «крилатими  пропелерами».  Чому  так?  Теж  знають, мабуть,  усі.  Плоди  клена  дозрівають зрощеними в парі. Та коли підсихають,  то  від  поривів  вітру ламаються  навпіл.  От тоді  й  падають  на землю.  Але  як!  Обертаючись, немов пропелери.

Кленовим  насінням  ласують птахи,  гіле  чимало  його  опадає додолу.  Більшість  його  взимку зазвичай гине. Але деякі насінини витримують  випробування,  і  навесні  на  проталинах  можна  побачити  блідо-зелені  гінкі  сходи.

Та й дорослі  дерева  прокидаються від зимового сну приблизно тієї  ж  пори.  Отож  навколо  ще лежить  сніг,  а  гілки  кленів  уже рясно вкриваються ніжними жовтувато-зеленими  «букетиками» квітів.  До  них  охоче  злітаються бджоли. Клен - добрий медонос. З одного дерева, кажуть, можна зібрати до десяти кілограмів меду.

А з цукрового клена (є й такий!) - і  поготів.  Росте  він  у  Канаді. Листя  цього дерева навіть стало символом країни, яку нерідко такі називають - Країна Кленового Листя. Уміст цукру у соку цукрового клена - понад 20 відсотків! З одного такого дерева без шкоди для  нього  можна  одержати  десять-двадцять  літрів  соку,  а  це -  два-чотири  кілограми  цукру. У  Канаді  кленовий  сироп  такий же  національний  сувенір,  як  у нас сало.

До  речі,  сік  нашого  місцевого гостролистого клена також дуже смачний.  Мені  доводилося  куштувати.  Моя  бабуся  каже,  що  з нього ще її бабуся готувала квас та різні напої.

Але  не  лише  соком  корисний клен. З його деревини  -  міцної і  легкої  -  роблять  музичні  інструменти, зокрема духові. Із клена виготовляють також добрі лижі та санки.  А з  кори та осіннього листя хіміки  навчилися добувати чорну і жовту фарби.

Є  у  клена  ще  одна  дуже  корисна особливість: він може влітку завбачати погоду. На уроці біології вчителька  нам  дала  пояснення цього явища. Справа в тім, що з черешків листків іноді крапелька за  крапелькою  течуть  «сльози». Клен ніби плаче. «Сльози» ж залежать  від того,  яке  повітря  навколо: сухе чи вологе.  Чим  воно сухіше, тим  випаровування сильніше. І навпаки: чим більше у повітрі  водяних  парів,  тим  випаровування  слабкіше.  Ну а  вологим повітря стає перед дощем. Правда, вологість  повітря  збільшується ненабагато,  але  дерево  це  «помічає»  і  починає «плакати». Тож вірна  прикмета:  якщо  на  клені з’явилися  «сльози»,  значить,  за кілька годин чекай дощу.

//Сільські вісті №128 (18718) від 10.11.2011 р.