Ж.
Хофман. Б. Бойтлер. Р. Стайнман.
Як уже
повідомлялося, Нобелівську премію
в галузі медицини
та фізіології розділили
троє вчених. Розповімо докладніше і
про визначних науковців,
і про їхні
досягнення.
Отже, нагороджено тандем дослідників вродженого
імунітету в складі
американця Брюса Бойтлера (1957 р. н.) та люксембуржця Жюля Хофмана (1941 р. н.),
а також канадця Ральфа
Стайнмана за відкриття дендритних
клітин та з ’ясування їх
ролі у механізмі
набутого імунітету. Таким чином,
цьогорічна відзнака символічно
об’єднала два різні напрями
досліджень в імунології.
На превеликий жаль, вже
після оголошення імен лауреатів з’ясувалося,
що 68- річний Стайнман
помер за три дні до церемонії
від тяжкої форми раку,
однак комітет вирішив залишити
нагороду за вченим. Стайнман до останнього боровся зі своєю недугою
експериментальними методами, які ґрунтувалися
на власних теоретичних і практичних дослідженнях.
У його випадку лікування
не допомогло, але
фахівці визнають практичну
перспективність розробленої методики.
Вивчення імунітету розпочалося ще
на початку XX
століття, і відтоді
дві наукові школи - українського
вченого Іллі Мечникова і
німецького дослідника Пауля Ерліха
- розпочали полеміку: який
імунітет важливіший -
вроджений чи набутий
(його ще називають
адаптивним). Мечников вважав
головним механізмом імунітету
фагоцитарний, коли
спеціальні клітини виявляють
і знищують мікроби
й інші патогенні чинники
(це і є вроджений
імунітет). Ерліх же
стверджував, що головними «солдатами» у
війні з інфекцією
є антитіла -
молекули, котрі з ’являються в
крові у відповідь на
вторгнення «ворогів» (а
це - набутий
імунітет). Час довів
правомірність обох теорій, і 1908
року Мечников з
Ерліхом удвох отримали
Нобелівську премію.
І справді,
обидві системи виконують два
завдання: знайти і знищити
ворогів організму, тільки
працюють вони порізному.
Вроджена запускається першою
і спрямовує на боротьбу
імунні клітини. Система
розпізнає патогени незалежно
від того, чи
контактувала вона з
ними раніше, і знешкоджує їх. З еволюційної точки зору
це найдревніший механізм, який
працює на генетичному
рівні і передає
інформацію по спадковій
лінії. Адаптивна ж система
діє через антитіла та
імунні лімфоцити (зокрема
Т-лімфоцити). При цьому
виробляється специфічна імунна
реакція на конкретний чужорідний
патоген. Найбільша цінність
цієї системи -
пам’ять про знищених
«ворогів». Саме завдяки їй
ми, здолавши інфекційну
недугу, не хворіємо на неї
повторно. Але інформація
про «ворогів», накопичена
цією системою, не передається у
спадок.
Жюль
Хофман і
Брюс Бойтлер зробили
свої відкриття протягом 1996-1998
років. Хофман вивчав імунну систему мух-дрозофіл і знайшов унікальний
рецептор, названий толл-рецептором. Саме він відповідає за розпізнання чужинських мікроорганізмів. Незалежно від Хофмана
Бойтлер виявив у піддослідних мишей схожу систему запуску процесів
захисту організму і
остаточно довів зв’язок
толл-подібного рецептора саме з
вродженим імунітетом.
Ральф Стайнман
відкрив дендритні клітини ще
1973 року. Спочатку
знахідку не оцінили,
однак учений довів,
що дендрити захоплюють ворожі мікроорганізми і
при цьому утворюють на
своїй поверхні характерні мітки,
котрі розпізнаються вартовими
набутої імунної системи -
Т-лімфоцитами, які починають нищити ворогів. Учений уперше обґрунтував, що
дендрити системи набутого імунітету
реагують на толл-рецептори вродженої імунної
системи. Так Стайнману вдалося встановити прямий зв’язок між двома системами імунітету.
Розмір Нобелівської
премії становить приблизно 1,4
млн. доларів. Половину 10
грудня у Стокгольмі (Швеція)
в урочистій обстановці
отримають Хофман і Бойтлер,
а друга половина дістанеться
спадкоємцям Стайнмана. Сукупний внесок лауреатів
у пізнання глибинних процесів,
котрі забезпечують самозбереження живих організмів,
високо оцінений науковою
спільнотою і вже стає
фундаментом для прориву в лікуванні
запальних, автоімунних та інфекційних процесів, зокрема й в онкології і
пошуках засобів подолання СНІДу.
//Сільські
вісті №118 (18708) від 18.10.2011 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар