Мова про африканського страуса - мешканця
сухих безлісних
саван, справжнього
рекордсмена серед пернатих. Це
найбільший сучасний птах,
який несе ще й
найбільші яйця та надзвичайно
сильний і витривалий.
А бігає як! І кінь
не вженеться...
Дивовижно, але
факт: наукова
назва птаха Struthio camelus) зовсім не відповідає його подобі.
З латинської вона
перекладається, як
«горобець- верблюд». А
який же це «горобець»?
Природа
обдарувала цього птаха
велетенським зростом, дорослі самці сягають у висоту 1,7
метра. Щоб здійняти
у повітря
таку пернату громадину, потрібні
надзвичайно потужні крила. А вони у страуса слабкі, це безкілевий птах, який зовсім не літає.
Такий «горобець» тільки бігає.
Вражаюче видовище, коли
він мчить на швидкості до 70 км/год!
При цьому ще й на ходу і без
уповільнення різко змінює напрямок.
У разі небезпеки це
дає змогу відриватися
від погоні. Під
час бігу довжина кроку дорослого
страуса сягає 4
метрів. Багато в чому
це й визначає
його швидкість, адже він
витрачає набагато менше часу
на переставляння лап,
ніж інші нелітаючі птахи, його біологічні родичі
- ківі,
ему, нанду, казуари...
Проте ноги цих «африканців» пристосовані не тільки
до бігу. Це ще
й потужна зброя
проти ворогів. У бою
страус високо здіймає кінцівку
з великим і твердим дзьобоподібним кігтем на одному
з двох пальців
і штовхає нею жертву
зверху вниз, завдаючи при
цьому рваних ран. Такий удар
може серйозно поранити і
навіть убити лева. Також страуси становлять загрозу і
для людей, якщо
останні виявили агресію,
господарюють на території
самця або ж просто
виявляють надмірну цікавість до
тварини.
Головна
турбота птиці - знайти
їжу, а
це приблизно 3,5 кг харчів на день.
Хоча страусам найліпше смакують зелені пагони
кущів, зерна, фрукти і квіти,
вони не гребують і комахами (як-от
сарана, якої в африканських пустелях багато), рептиліями, гризунами і навіть
пташенятами. Зубів у них
немає, тому вони
все просто заковтують. А
водночас - дрібні
камінці та гальку,
як допомагають подрібненню їжі в шлунку. У дорослого страуса в шлунку
близько кілограма каменів.
Це стадні птиці, які групуються зазвичай до
кількадесяти особин. Під
час шлюбного сезону самці
будують у самому центрі своїх володінь гніздо. Воно являє
собою ямку в
землі, приблизно 30 сантиметрів завглибшки і
діаметром із метр.
Туди самки страуса гуртом
відкладають яйця. Одне
таке важить від
1,5 до 2 кг (з
одного страусиного яйця вийде стільки
яєшні, як із 25-36 курячих).
Пташенята в кладці вилуплюються
майже одночасно. Щоб захистити дитинчат від променів сонця, батьки
збирають їх під своїми крилами. Дорослі пернаті
відважно захищають дитинчат від
ворогів ще впродовж
5 місяців.
Аж доки ті не виростуть і не підуть у
самостійне життя. За цей
час малеча перейме
від батьків усю науку
виживання в африканській пустелі.
Про природні звички страусів побутує
багато розповідей. Часто художники малюють
їх із головою, встромленою у пісок. За такою
поставою повсюди розпізнають
страуса. Проте всупереч поширеній
думці вони ніколи не ховають голови у
пісок. Однак можуть притиснути
голову до землі, щоб стати менш
помітним або відпочити
післятривалого бігу. Швидше за
все, саме це і
спричинило непорозуміння.
До речі, зараз африканських страусів
можна побачити не лише в Африці та Австралії, куди птахів було
масово завезено для розплоду ще
в 1860-ті роки, їх нині розводять на
страусиних фермах інших континентів.
Вирощують заради м’яса, надміцної
шкіри, красивого пір’я
і як розвагу для
туристів. В історії спілкування людини зі страусами
були спроби навчити
пернатих відганяти інших птахів від сільськогосподарських полів,
охороняти отари овець і навіть возити
візки з вантажем.
Утім... Найпрекрасніший птах усе ж
на волі.
Тому в африканських саванах не переводяться
туристи, які приїздять
сюди спеціально для того, щоб
бодай здалеку просто поспостерігати за цими справді дивовижними
птахами-велетнями.
Немає коментарів:
Дописати коментар