Це, справді,
дивовижно спостерігати або
навіть бачити фотографії,
як ці тварини стоять,
а то й бігають
по майже вертикальних
височенних скелях. При цьому, не
напружуючись, часом ще щось
жують. І
не падають! В Альпах вони і пасуться, і ночують високо
в горах, можуть
підніматися до 3500
метрів над рівнем моря.
До того ж стояти на буквально
крихітних скельних виступах
і навіть по них бігати. Хіба що на зовсім рівній відвісній стіні козли не втримаються...
Передовсім справа
у будові копит
гірського козла. Справа
в тому, що копита
у цих тварин хоч
і вузькі та
тверді, проте здатні широко
розсуватися. До них прилягають
м’які дуже чуттєві подушечки, які також
частково охоплюють камінь, на
який наступила тварина.
Чим водночас створюють додаткове
зчеплення.
Звичайно, в
цьому ділі не менш важливі і виняткове
почуття рівноваги, точна
координація рухів і гострий
зір, котрі дають змогу миттєво помітити нерівності
стінки. Так,
якщо камінь, на який наступив
козел, виявиться завузьким, тварина тут
же відштовхується і стрибає
далі, затим іще
далі й далі...
Але й цим здатності цих козлів не обмежуються.
На північному сході Марокко є
такі гірські козли, які спускаються у долини і лазять навіть по
деревах арганії, щоби поласувати її
плодами. Причому по їхніх
кострубатих стовбурах часом добираються
до верхніх гілок -
на висоту понад 10 метрів! І це
також, кажуть, варто побачити.
//Сільські вісті №11
(19759) від 14.02.2020 року
Немає коментарів:
Дописати коментар