Ластоногий вусань

     Люблю дивитися по телевізору передачі  про тварин.  Недавня  передача про тюленів вразила мене не лише  побаченим  на екрані, а й дивовижею фактів,  наведених  ведучим з екрана. Наприклад, досі  я знала, що тюлені живуть лише у північних - холодних і сніжних - широтах земної кулі. Виявляється, це не так. Цих істот можна зустріти  навіть у нашому теплому Чорному морі. Маю  на увазі тюленів-самітників, або, як ще кажуть,  монахів...

Тільки  годі  сподіватися  зустріти  їх  на кримському  узбережжі.  Бо  це  взагалі  найрідкісніші  тварини  у  всьому  Чорному  морі. За  припущенням  учених,  їх  є лише  до  трьох десятків.  Причому,  біля  самого  узбережжя Криму  їх  узагалі  немає.  Правда,  це  тепер немає.  А   колись,  іще  якихось  два  століття тому,  кажуть,  їх  водилося  чимало.  Сьогодні тюленів-монахів  немає  навіть  у  жодному  з океанаріумів (своєрідному зоопарку морських та океанічних  істот)  на півострові.  Нині тюленя-монаха зрідка  ще можна побачити  в Чорному  морі - на  віддалених  від  берега  скелястих  острівцях,  що  належать  Болгарії  та Туреччині.  Причому,  й там  вони  влаштовують свої ліжбища лише окремими сім’ями.

До слова, живуть тюлені-монахи і  в теплому Середземному  морі,  але  все  ж  найбільше  їх біля  північних  берегів  Атлантичного  океану.

Що  ж  загалом  собою  являють  тюлені-самітники?  Це досить великі істоти, які зазвичай живуть  до  40  років.  Довжина  їхнього  тіла сягає 2 м.  При цьому важать вони до  300  кг.

Мене  вразив  на телеекрані  вигляд тюленя- самітника  зблизька.  У   нього  такі  великі  і  виразні  очі.  І  така  маленька  і  приязна  вусата морда.  Цей двометровий житель морів на суходолі  справляє  враження  безпомічної,  викинутої на берег риби.  Щоб рухатися  вперед, тюлень тріпоче ластоногими кінцівками, згинає тіло  з  одного  боку  в  інший,  ковзаючи  по  камінню, а подеколи  й підстрибує, щоб дістатися потрібного  місця.

Однак рідною стихією  цих тварин  все ж є морські  простори. Зісковзують вони з берега в море безшумно і граціозно, без найменшого сплеску,  головою  вниз.  До  перебування  у воді  тіло  тюленя  здається  ідеально  пристосованим -   воно торпедоподібне, тобто добре  обтічне.  Товстий  шар жиру  під шкірою збільшує  його  плавучість  і  оберігає  від  холоду.  Під  водою  тюлень  набагато  вправніший,  до  того  ж  ще  й  краще  бачить  і  чує.  Хоча  насправді  зовнішніх  вушних  раковин у нього  немає.  На  їх  місці  залишилися тільки  клапани,  які  під  час  пірнання,  аби всередину  не  потрапила  вода,  затуляються особливими  шкірястими  перетинками.  До слова,  слух  у  тюленя  просто  відмінний. Навіть  у  темній  і  каламутній  воді  він  може чітко  визначити,  звідки  йде  звук.  А   довгі, як  у  кота,  вуса - вібриси – сприймають звуки  пропливаючих поблизу риб і  по складній  мережі  нервових  волокон  передають  у мозок  точний  сигнал  про  можливий  улов.

Плавають тюлені,  як  риби,  похитуючись з боку  в  бік.  У   воді  вони  елегантні,  швидкі, витончені.  При  цьому розвивають  швидкість до 30 км/год. А  пірнати  можуть на глибину 300-350 м, часом  у пошуках їжі  на  глибинах  проводять до  півгодини.  Це дало  можливість  ученим  виявити  в  морях  і океанах  цілий  ряд  нових,  невідомих  раніше науці  глибоководних  тварин,  в  основному риб.  Їх часто знаходили саме у  шлунках тюленів.

У  телепередачі  показували,  як  тюлені-самітники  відпочивають  на скелястому  березі. Вони  дуже  люблять  ніжитися  в  теплі  і  приймати  сонячні  «ванни».  Проте  ці  істоти  полюють лише  вночі.  Харчуються  в основному рибою (хамсою, ставридою,  макреллю,  камбалою,  пеламидою).  Від  великої  риби  відривають шматки  і заковтують, не розжовуючи. Часом  «колупаються»  мордами  і  в  донних грунтах  знаходять  крабів  і  молюсків.  У шлунку тюленя є  камінці - гастроліти.  Ковтають тюлені їх для того,  щоб  за їх допомогою подрібнювати  і  перетирати їжу в шлунку.

...Тюленів-монахів  занесено  до  Червоної книги  України.  І  хоча  їх  нині  оберігають, однак надія  вчених на виживання  цих ластоногих  істот  у  Чорному  морі  вже  втрачена. Чому?  Бо  є  природні  закони  відтворення видів.  Згідно  з  ними,  щоб  популяція  тварин була життєздатна,  необхідний певний мінімум її особин. Якраз  цього необхідного «мінімуму» в  наших  водах  і  немає.  І  взяти  його  ніде. Хіба  що  підловити  енну  кількість  тюленів-монахів де-небудь у зарубіжних морях-океанах  і  перевезти  до  берегів  Криму.  А як їх потім  вдасться  зберегти  і  захистити,  якщо нині  чи  не  кожний  метр  кримського  узбережжя  освоєний  кримчанами  або  зайнятий пляжами,  а кожний  кубометр морської води перенасичений  нафтопродуктами,  важкими металами  і  пестицидами?