Люблю дивитися по телевізору передачі про тварин.
Недавня передача про тюленів
вразила мене не лише побаченим на екрані, а й дивовижею фактів, наведених
ведучим з екрана. Наприклад, досі
я знала, що тюлені живуть лише у північних - холодних і сніжних - широтах
земної кулі. Виявляється, це не так. Цих істот можна зустріти навіть у нашому теплому Чорному морі.
Маю на увазі тюленів-самітників, або, як
ще кажуть, монахів...
Тільки годі
сподіватися зустріти їх на кримському узбережжі.
Бо це взагалі
найрідкісніші тварини у
всьому Чорному морі. За
припущенням учених, їх є
лише до
трьох десятків. Причому, біля
самого узбережжя Криму їх
узагалі немає. Правда,
це тепер немає. А
колись, іще якихось
два століття тому, кажуть,
їх водилося чимало.
Сьогодні тюленів-монахів
немає навіть у
жодному з океанаріумів
(своєрідному зоопарку морських та океанічних
істот) на півострові. Нині тюленя-монаха зрідка ще можна побачити в Чорному
морі - на віддалених від
берега скелястих острівцях,
що належать Болгарії
та Туреччині. Причому, й там
вони влаштовують свої ліжбища лише
окремими сім’ями.
До слова,
живуть тюлені-монахи і в теплому Середземному морі, але все
ж найбільше їх біля
північних берегів Атлантичного
океану.
Що ж
загалом собою являють
тюлені-самітники? Це досить
великі істоти, які зазвичай живуть
до 40 років.
Довжина їхнього тіла сягає 2 м. При цьому важать вони до 300 кг.
Мене вразив
на телеекрані вигляд тюленя- самітника зблизька.
У нього такі
великі і виразні
очі. І така
маленька і приязна
вусата морда. Цей двометровий
житель морів на суходолі справляє враження
безпомічної, викинутої на берег
риби. Щоб рухатися вперед, тюлень тріпоче ластоногими
кінцівками, згинає тіло з одного
боку в інший,
ковзаючи по камінню, а подеколи й підстрибує, щоб дістатися потрібного місця.
Однак рідною
стихією цих тварин все ж є морські простори. Зісковзують вони з берега в море
безшумно і граціозно, без найменшого сплеску,
головою вниз. До
перебування у воді тіло
тюленя здається ідеально
пристосованим - воно
торпедоподібне, тобто добре
обтічне. Товстий шар жиру
під шкірою збільшує його плавучість
і оберігає від холоду. Під
водою тюлень набагато
вправніший, до того
ж ще й краще бачить
і чує. Хоча
насправді зовнішніх вушних
раковин у нього немає. На
їх місці залишилися тільки клапани,
які під час
пірнання, аби всередину не
потрапила вода, затуляються особливими шкірястими
перетинками. До слова, слух
у тюленя просто
відмінний. Навіть у темній
і каламутній воді
він може чітко визначити,
звідки йде звук.
А довгі, як у
кота, вуса - вібриси – сприймають
звуки пропливаючих поблизу риб і по складній
мережі нервових волокон
передають у мозок точний
сигнал про можливий
улов.
Плавають
тюлені, як риби,
похитуючись з боку в бік.
У воді вони
елегантні, швидкі, витончені. При
цьому розвивають швидкість до 30
км/год. А пірнати можуть на глибину 300-350 м, часом у пошуках їжі
на глибинах проводять до
півгодини. Це дало можливість
ученим виявити в
морях і океанах цілий
ряд нових, невідомих
раніше науці глибоководних тварин,
в основному риб. Їх часто знаходили саме у шлунках тюленів.
У телепередачі
показували, як тюлені-самітники відпочивають
на скелястому березі. Вони дуже
люблять ніжитися в
теплі і приймати
сонячні «ванни». Проте
ці істоти полюють лише
вночі. Харчуються в основному рибою (хамсою, ставридою, макреллю,
камбалою, пеламидою). Від
великої риби відривають шматки і заковтують, не розжовуючи. Часом «колупаються»
мордами і в
донних грунтах знаходять крабів
і молюсків. У шлунку тюленя є камінці - гастроліти. Ковтають тюлені їх для того, щоб за
їх допомогою подрібнювати і перетирати їжу в шлунку.
...Тюленів-монахів занесено
до Червоної книги України.
І хоча їх
нині оберігають, однак надія вчених на виживання цих ластоногих істот
у Чорному морі
вже втрачена. Чому? Бо
є природні закони
відтворення видів. Згідно з
ними, щоб популяція
тварин була життєздатна,
необхідний певний мінімум її особин. Якраз цього необхідного «мінімуму» в наших
водах і немає.
І взяти його
ніде. Хіба що підловити
енну кількість тюленів-монахів де-небудь у зарубіжних
морях-океанах і перевезти
до берегів Криму.
А як їх потім вдасться зберегти
і захистити, якщо нині
чи не кожний
метр кримського узбережжя
освоєний кримчанами або
зайнятий пляжами, а кожний кубометр морської води перенасичений нафтопродуктами, важкими металами і
пестицидами?
Немає коментарів:
Дописати коментар