Пернатий аристократ

У Перу археологи  виявили  рештки  гігантського пінгвіна, який жив на Землі близько 36 мільйонів років тому. Його зріст сягав майже 2 м.   Подивував ще  й той факт, що  в Перу,  країні з теплим  кліматом, колись узагалі жили  пінгвіни. Та от виявляється, що багато мільйонів років тому ця  місцина на Землі також була вкрита снігами.

Коли  перші  європейські  мореплавці  побачили  пінгвінів в Антарктиді,  то  спочатку  сприйняли їх  за  натовп  чоловіків,  за  тодішньою модою, з чорними фраками і  білосніжними  манішками!  Який же був їхній  подив,  коли  з’ясува-лося,  що то птахи.  Ото було розголосу  на  всю  Європу,  коли  моряки повернулися додому! Потому вчені спеціально споряджали експедиції в сувору Антарктиду, щоби довідатись,  чим  харчуються  ці птахи-«аристократи»,  які  живуть і  виводять  пташенят  у  страшенні морози,  а  вони  на  крижаному материку  інколи  сягають  60 ⁰С.

Однак згодом  з’ясувалося,  що не  лише  серед  лютих  морозів  і снігів живуть пінгвіни. Серед їхньої братії  є  такі,  що  комфортно  почуваються  в  помірних зонах  Південної півкулі,  навіть біля самого екватора Це так звані галапагоські пінгвіни.  Загалом  же  відомо  16 різновидів  цих  птахів.  І  все  ж найбільші  серед  них  -   імператорські,  які  живуть  в  Антарктиді, їх зріст сягає  120  сантиметрів.

Тіло  пінгвінів  унікальне  за формою.  Воно схоже на ракету, поставлену  вертикально.  При цьому ноги  птаха з  плавальними перетинками  і  короткий  клиноподібний  хвіст  слугують  ніби опорами  тієї  ракети.

Шкіра  пінгвінів  прилягає  до тіла  так,  що  утворює  складку (як  у  кенгуру).  А   під  шкірою товстелезний  шар  жиру.  Цей жир  одночасно  слугує  птахові  і теплою  підкладкою  його  ошатного  фрака,  і  запасом  харчів «про чорний день».  Адже в Антарктиді  бувають  такі  сніговії  й морози,  що  весь  потенційний океанічний  корм  пінгвінів  (а  це риба  та  кальмари)  зі  своїх  нір та  лігвищ  на  поверхню,  як  кажуть, тижнями  носа не  потикає.

Загалом же добру частину свого життя імператорські пінгвіни проводять  на  полюванні  у  воді,  відпливаючи  далеко  від берегів Антарктиди. Їхнє  незграбне  на  суходолі  тіло  у  водній  стихії  стає схожим  на стрімку торпеду, здатну занурюватись  на  глибину до  130 м  і  гасати  зі  швидкістю  до 40  км/год.  Іноді вони  так  розганяються,  що  не випливають  із  води  на  берег,  а буквально  катапультуються-вистрелюються.

Пінгвіни  -   птахи-однолюби. Познайомившись  одного  разу  й створивши подружню пару, пінгвін і пінгвіниця залишаються  вірними одне  одному  на  все  життя.  У розпал зимової негоди самка відкладає  по  одному  яйцю  вагою до півкілограма. Яйце викочується з її тіла  прямо  на сніг,  на  мороз. Пінгвін-батько  швидко  забирає його  собі  в  глибоку  складку  на черевці  і так починає майже двомісячне  «висиджування».  За  цей час батько  майже  нічого  не їсть  і втрачає  половину  своєї  ваги.  А якщо  в  нього  виникає  нагальна потреба  конче  щось  перекусити, він  передає яйце самиці.

Пташеня  з'являється  на  світ  з настанням  полярної  весни,  яка приносить удосталь їжі.  Воно укрите  світлим  пухом,  а  навколо очей  має  кумедні  білі  «окуляри»-кільця.  Проте  пташенята  по одному не виховуються,  на суходолі  всі  пінгвіни живуть колоніями (їx  чисельність  подекуди  сягає сотень  тисяч  подружніх  пар),  де є  «дитячі  садки».  Мами-пінгвіни якось  примудряються  пізнавати в  них  «своїх»  дитинчат  і  годують їх  принесеною  в  зобі  рибою. Один  малюк  з'їдає  її  за  обід шість кілограмів і  ще вимагає добавки.

Рятуючись від дошкульного вітру  і  морозу,  пінгвіненята  (іноді  й дорослі)  утворюють  щільний  натовп.  У   його середині тепло,  і  він у  постійному  русі:  якщо  птахи замерзли,  ззовні  продираються всередину  натовпу  і  там  відігріваються.  Так  і  долають  гуртом негоду.

У п'ятимісячному віці дитинчата вперше вирушають у море на полювання.

Серйозну шкоду  здоров’ю  пінгвінів  у  наш час  завдає  забрудненість  води, особливо  нафтовими  плямами. Нафта  склеює  пінгвінам  пір'я  і навіть  потрапляє  в  їхні  шлунки, що  спричиняє  загибель  сотень тисяч  птахів.  Загрожують  життю пінгвінів  також  глобальне  потепління  і  танення  айсбергів.