Помічник, друг і оберіг

 

Наші пращури завжди з повагою ставилися до  представників тваринного світу: не тільки послуговуючись їхньою силою і відданістю, але й наділяючи магічними здібностями.

Лелека. Ці птахи, як люди: розуміють мову, шукають собі пару, турбуються про дітей, плачуть, а через ревнощі можуть покінчити життя самогубством.

Таку неймовірну подібність пояснює  одна народна легенда: нібито лелека походить від людини, яка зогрішила колись перед богами і тепер, у пташиній подобі, спокутує свою провину.

Чорногузи — перші провісники весни, по них ворожать на врожай, погоду, здоров’я і навіть заміжжя. Разом із пернатими до садиби, на якій бусол зів'є гніздо, приходять злагода, добробут і здоров’я; це подвір’я буде захищене від пожежі та блискавки. В Україні з давніх-давен лелек вважали святими, тому руйнування гнізда чи вбивство птаха розцінювали як великий гріх, існувало повір’я, ніби скривджений чорногуз може сам помститися кривднику — підпалити будівлю, принісши у дзьобі жарину.

Кінь. Справжню революцію у житті людини зробив кінь, одразу ставши основним транспортом і робочою силою.  І так було тисячоліттями, аж поки поява автомобілів витіснила тварину на задній план. Але десь у далекому селі, де немає гарних доріг, кінь і досі виступає в усій своїй славі.

Перший помічник господарів і бойовий товариш  козаків, здавна кінь — істота священна, яку пов’язували з народженням сонячного божества. Вважали,  він може принести як успіх, так і загибель. Особливу нішу тварина посідала у праукраїнській міфології та фольклорі, а завдяки своїй швидкості стала символом Світового Дерева. Образ коня невід’ємний у язичництві та християнстві, в обрядах українського весілля, постриженні, колядуванні, проводах у потойбічний світ. Досі у переказах розповідають і  про богатирських коней, які самі шукають собі господаря,вміють літати та мають дивовижну силу.

Собака. Люди завжди стежили за їх поведінкою. Тварини, як народні синоптики, — відчувають природні зміни, виттям попереджають про землетрус чи повінь і здатні бачити «тонкий світ».

Учені стверджують, що прототип сучасної собаки з’явився  ще сто тисяч років тому. Відтоді тварина нерозлучна з людиною, а в усіх культурах світу — це вірний друг і надійний сторож.

Свійський пес найпопулярніший серед службових та компанійських тварин. Про нього згадують і в давній міфології про створення людини, і зображують на трипільських глечиках.

Це прообраз арійського Симаргла, охоронця райського Дерева Життя, небесного доглядача сходів, який має унікальну здатність перетворюватися на «собаку-птицю». Про песиків існує безліч повір’їв: «якщо приблудиться до двору чужий пес — на добро»; «зустрінете собаку в дорозі — до прибутку»; «якщо дівчині сниться, що її вкусила собака, — скоро вийде заміж».

Ольга Головецька//Жінка, Серпень 2016  р.