Птах, що переборює вітер

 

Вийшов на околицю Дрогобича, дивлюся  в бінокль на гори.  Раптом  далеко над лісом  побачив  птаха,  який  наче висів у  повітрі.  Це сокіл.  Він  тріпотів крилами  на одному місці, виглядаючи здобич, за що дістав свою українську назву  -  боривітер звичайний.

У  дорослого  самця  верх  голови  сірий  із темними плямами серцеподібної форми. Голова  ж і спина самички - іржасто-руда з темними поперечними смугами. У боривітра звичайного крила гострі, вузькі, хвіст ніби обрубаний, а в польоті  ще й розширений на кінці.

Боривітер звичайний  належить до  родини  соколових.  В Україні  поширені такі  види соколів: балабан, кібець, сапсан, чеглок, боривітер  звичайний  і  боривітер  степовий.  Це гніздові  птахи-хижаки.  Зір  у  них  у  п’ять разів  гостріший,  ніж у  людини,  а  швидкість польоту  при  атаках,  наприклад  у  сапсана, становить близько 280 кілометрів за годину.

Боривітер  звичайний  оселяється  в  лісах, іноді в селах по всій території країни. Гніздиться на  деревах,  займаючи  готові  кубла  великих птахів, а також у дуплах дерев, тріщинах берегових  урвищ,  у  щілинах  скель  і  навіть  у вентиляційних  отворах,  під дахами  будівель.

Прилітає наприкінці березня  -  на початку  квітня.  Відлітає  у  вересні-жовтні.

Живиться птах переважно комахами, гризунами,  ящірками,  зрідка  ловить  дрібних пташок.  Боривітер дуже  корисний,  знищує багато  мишей  і  навіть  щурів.  Потребує  повної охорони.

Цього  птаха,  який  не  уникає  людини, можна  принаджувати  в  певні  місця,  облаштовуючи штучні  гнізда відповідних розмірів.

Михайло Хащівський-Гуй// Сільські  вісті № 23 (19871) від 30.03.2021 року.