Погодьтеся:
жодним іншим квітам ми не радіємо так, як першим тендітним підсніжникам,
проліскам, крокусам… Як і які запашні та яскраві первоцвіти виростити у садку,
щоб закликати весну – наші поради.
1.Ніжні підсніжники та білоцвіти. Уже в
лютому бутони тендітних квіточок найпоширенішого у нас підсніжника звичайного
або білосніжного (Galanthus nivalis) — трав’янистого багаторічника родини
амарилісових —сміливо долають снігові замети і тягнуться назустріч сонцю. Ще
раніше зацвітає підсніжник південний або Ельвеза (G. elwesii). Пізніше
з’являються, але також цвітуть довше за інші, підсніжник складчастий (G.
plicatus) та кавказький (G. caucasicus).
Не відстає від
них й інший представник цієї ж родини, — білоцвіт весняний (Leucojum vernum),
який вирізняється тривалим цвітінням.
Підсніжники й
білоцвіти не дуже вибагливі щодо ґрунту. Єдина вимога: ділянка поживного
субстрату має бути добре дренованою, інакше при застої води цибулинки гинуть. Пристосовані
до життя в напівтіні, вони найкраще почуваються у прихистку під
листопадними чагарниками й деревами. Але ці квіти приживуться і на сонячних добре
зволожених ділянках. Додаткового поливу ці первоцвіти потребують тоді, коли
зима була малосніжною, а весна — сухою.
Рослини-ефемероїди,
чиї надземні частини живуть лише впродовж кількохтижнів (решту року
перебуваючи у стані спокою у вигляді цибулинок), підсніжники і білоцвіти
найкраще пересаджувати до закінчення періоду вегетації, коли квітки вже відцвіли,
але листя ще не всохло. Вони витримають переселення з контейнерів у ґрунт з
червня по вересень.
Розмноження - раз на 3-4 роки разом із грудкою землі, ділять на кілька частин та якомога швидше прикопують на таку саму
глибину.
2.Пишні крокуси. Калька
«крокус» з латинської
(Crocus) назви шафрану — трав’янистої багаторічної рослини
родини півникових (Iridaceae) -
давно прижилася та вживається на
означення будь-якого з-поміж більш ніж 90-та його видів. Сьогодні існує вже
понад три сотні його сортів!
Найпершими напровесні
прямо у снігу починають яскраво квітнути крокуси групи сортів Хризантус
(Chrysanthus). Яскраво-жовті, іноді майже помаранчеві нащадки золотистого (С.
chrysanthus) та сніжно-білі, лілові, бузково-блакитні з коричневими або
темно-фіолетовими жилками на зовнішніх
пелюстках — двоквіткового (С.
biflorus) крокусів особливо виразний вигляд мають у групових посадках.
За два тижні
починають квітнути й найпопулярніші голландські гібриди крупноквіткових
крокусів з великими однотонними та смугастими квітками фіолетових та бузкових
тонів, також у поєднанні з білим кольором, їх почали виводити на межі XIX-XX
ст. із трьох видів крокусів: весняного (С. vеrnus), жовтого (С. flаvus) та вузьколистого (С. аngustіfоlіus).
Весняні
крокуси — одні з найкрасивіших первоцвітів, квітнуть упродовж 7-10 днів.
Особливо їх ніжні квітки вирізняються на тлі статичних каменів та аскетичних
валунів, тож ними переважно прикрашають рокарії та альпінарії. Висаджують квіти
і на газонах, але варто враховувати, що косити траву тоді можна буде лише після
того, як листя крокусів зів’яне.
З настанням
спокою, коли у середині червня в’януть і листочки, бульбоцибулини можна
викопувати, щоб видалити хворі та пошкоджені. На сонці цвітіння крокусів
рясніше і починається раніше. Їм підходять будь-які родючі пухкі ґрунти без
застою води. На зиму рослини можна вкривати компостом чи листям.
Розмноження. Садять і розмножують весняні крокуси кожні 2-3 роки (за потреби й частіше) поділом цибульного гнізда восени.
Вони ростуть на одному місці до 5 років.

3.Витривалий чемерник. Чемерник (Неllеbоrus)
— рід рослин родини жовтецевих (Rаnunсulасеае), що нараховує близько 20
видів багаторічних трав’янистих квіткових рослин. Із них в Україні
найпоширеніші чотири: у Карпатах та на Західному Поділлі у букових лісах
зростає чемерник червонуватий (Н. рurрurаsсеns), а три інші види — звичні
мешканці садів та квітників. До них належить: чорний (Н. nigеr), чагарниковий
(Н. dumеtоrum) тазелений (H. viridis), — які добре почуваються не тільки на
клумбах, а й утікачами у дикій природі. Це — чи не єдині первоцвіти України,
квітки яких з’являються навіть і посеред зими, коли довкола сніг і мороз.
Квітнучи напровесні, легко переносять приморозки до -6°С. Пелюстки квіток
можуть бути найрізноманітніших кольорів: білі, бордові, жовті із зеленим
відтінком, темно-червоні, персикові, ефектні брунатні, забарвлені у два
кольори.
Найкраще
висаджувати чемерник у вологий, пухкий, нейтральний глинистий добре дренований
ґрунт у притінку, враховуючи, що рослина болісно реагує на часті пересадки: в
одному місці чудово ростиме 10 років. Чемернику добре під яблунею, листя якої
слугує йому природною мульчею.
Розмноження насінням (цвітіння настає за 3
роки), але найчастіше — діленням куща навесні (чемерник чорний), після того, як
рослина відцвіте, або ж восени.
4. Розсипи весняника. Золотий килим з дрібних жовтеньких квіточок весняника
зимуючого (Еranthis huemalis) може вкрити землю, тільки-но проб’ється перший
теплий промінь сонця. Починають відростати ці весняні квіти ще під снігом,
варто ґрунту лише трохи відтанути. Часто це найперші провісники сонця.
Квітне весняник упродовж двох тижнів. Крізь шар
снігу пробиваються й поодинокі жовті чашоподібні квіточки діаметром до 3 см в
оточенні бронзово-зеленого листя. Найефектніший вигляд мають у групових
посадках, у тому числі й з іншими первоцвітами.
Як і вони,
весняник полюбляє селитися у напівтіні під листопадними деревами та чагарниками
на легкому нейтральному поживному добре дренованому, але досить вологому ґрунті
— рослині протипоказані як застій води, так і посуха
Розмноження насінням (починає квітнути на третій рік після посадки) та надалі досить
добре поширює свої насадження самосівом.
5. Витончений іридодиктіум. Рослини нечисленного роду іридодиктіум (Іridоdісtyum) родини півникових (Іrіdасеае)
ще називають півниками-пролісками: деякі сорти зацвітають уже у лютому-березні,
тільки-но зійде сніг, інші — пізніше, у квітні. Невисока (7-10 см заввишки)
морозостійка цибульна багаторічна рослина з квітками 5-7 см у діаметрі дуже
нагадує звичні півники, але напрочуд витончені, з яскравими, оригінального
забарвлення квітками (блідо-блакитні, фіолетові, бузкові, сині, блакитні,
пурпурні, червоні, помаранчеві) з химерними візерунками з плям і смуг на
пелюстках. Іридодиктіуми підтримають компанію іншим первоцвітам та завдяки своїй
мініатюрності чудово підійдуть для альпійських гірок.
Ці рослини
люблять легкі, добре дреновані поживні ґрунти та, на відміну від інших
первоцвітів, — яскраво освітлені сонячні ділянки. Після того, як листя відімре,
цибулини краще викопати, відсортувати та висадити, як і тюльпани, восени.
Розмноження вегетативно: біля однієї дорослої цибулини зазвичай утворюються одна-дві
нові.
Другий шанс на життя вигнаним у горщиках на продаж узимку та навесні гіацинтам,
нарцисам і тюльпанам можна дати, переселивши їх у відкритий ґрунт. Для цього
потрібно дочекатися, поки квітки повністю не зів’януть. У разі, коли у старому
горщику — зовсім мало місця, рослини треба відразу акуратно перевалити у
більший.
• Цибулину гіацинта при цьому не обов’язково
присипати землею і, головне, не заглиблювати її шийку. Коли квітки відцвітуть —
зріжте квітконіжку та, якщо не зробили цього раніше, переваліть рослину у
більший горщик, додавши шар дренажу, у суміш садової землі, торфу та піску.
• Цибулину гіацинта присипте ґрунтом до самої шийки. Далі
тримайте рослини у світлому прохолодному місці (утеплені лоджія, балкон),
помірно, не перезволожуючи субстрат, поливайте та зрідка підживлюйте
комплексними добривами: так цибулинки накопичать потрібні для наступного сезону
поживні речовини.
• Тільки-но встановиться стала тепла погода у
квітні-травні — пересадіть квіти у відкритий ґрунт. За необхідності прикривайте
від нічних приморозків агроволокном або картоном.
• Цибулини краще викопувати на літнє зберігання
у липні, на пару тижнів пізніше від інших цибульних.
Ганна
Терн//Жінка, лютий 2017 р.