Найдивовижніша квітка

Суматра - один  із  Великих Зондських Островів  і другий  за  площею острів Індонезії.  Він  приваблює туристів  розкішною  природою. Та чи  не  найбільше їх  прибуває саме  цієї пори,  коли  там  літо.  Бо тоді  зацвітає дивовижна рослина - рафлезія  арнольді.  її можна зустріти тільки тут на планеті - у дощових тропічних лісах острова...

Цю  рослину  назвали  на честь двох британців: офіцера Томаса Раффлза і натураліста Джозефа Арнольді.  1818 р.  мандруючи  непролазними тропічними  хащами  в  південно-західній  частині  Суматри, вони  першими  з  європейців  знайшли  і  описали  в науковій літературі  це,  як  наголосили, «Найбільше  чудо  рослинного світу».  Утім,  місцеві  жителі були  чудово  обізнані  про  існування  рафлезії  і  давним-давно  назвали  її  по-своєму -  «бунга  патмен»,  що  означає  «квітка  лотоса».

І  справді,  це  незвичайна рослина.  У  неї  немає  ні  коренів,  ні  зеленого  листя,  де йшов би процес фотосинтезу. Відтак  це типова рослина-паразит:  не будучи  здатною самостійно  синтезувати  необхідні органічні речовини, вона одержує  все  необхідне  для свого розвитку зі стебел ліан, що  рясно стеляться  по землі.

У тропічному лісі  свій звичний уклад життя.  Буває,  звір, блукаючи  серед  рослинності, випадково  наступить  на  вже розчавлений  слонами  дозрілий  плід рафлезії,  що містить десятки  тисяч  малесеньких, розміром  із макове зернятко, насінин,  і таким чином занесе їх  у  тріщинку  в  корі  ліани. Ніжачись  у  м’якому  сутінку того  дупельця  і  напуваючись соками рясних дощових злив, насінина  пролежить  там  щонайменше  півтора  року.  За цей час  під корою ліани  вона пустить  тонюні  корінці,  які, подібно до шурупа-буравчика, глибоко  вгвинчуються  у  тіло рослини-господаря.

Нарешті  з  насінини  під  корою ліани проростає своєрідна брунька.  Вона  розриває  кору і  ще  впродовж  цілих  дев’яти місяців  збільшуватиметься  в розмірах,  доки  не  визріє  у величезний  пуп’янок - розміром  із велетенський  гарбуз. Затим  просто на землі  всього за  3-4  дні  з  нього  розпускається квітка.  Вона складається з п’яти м’ясистих товстих млинцеподібних  пелюсток  ядучо-червоного  кольору  з  білими бородавчастими  наростами, віддалено  нагадуючи  гігантський  мухомор.

І  квітка  ця  просто  вражаючих  розмірів.  Так,  лише одна її  пелюстка  має  товщину  в середньому  три,  а  довжину 46  сантиметрів.  У  діаметрі вона нерідко сягає майже півтора  метра.  А  важить  одна така  квіточка  до  10,  а  то  й 15  кілограмів.

Проте  коли  рафлезія  вже розправить  пелюстки,  то  відразу  стає  ясно,  чому  її  ще прозвали  «трупною  лілією», до  того  огидний  у  неї  запах - вона посправжньому пахне гнилим  м’ясом!  Такий  запах приваблює численні рої гнойових  мух,  котрі  й  запилюють квітку.  Спочатку  комахи  потрапляють  на  центральний квітковий  диск,  обсаджений такими собі  шипами.  Борсаючись,  мухи  провалюються  ще нижче - в кільцеву борозну, де тонкі  волоски направляють їх  до  тичинок,  із  яких  на спину комасі висипається липкий  пилок.  Обтяжені  ношею мухи  вибираються  назовні  і летять до жіночих квіток рафлезії,  доставляючи  пилок  до їх  маточки  і  запліднюючи  насінні  зачатки.  Якщо  жіночій квітці  пощастило  і  на  неї  потрапив  пилок,  то  впродовж семи  місяців  із  зав'язі  розвивається  плід.

Утім,  після  цвітіння  сама квітка  рафлезії  протягом декількох  тижнів  розкладається,  перетворюючись  на безформну,  ще  й  смолисту за  консистенцією,  масу чорного  кольору.  А  посеред неї  лежатиме  отой  самий плід.  І  так  триватиме  доти, доки  її  не  розчавить,  наступивши,  якийсь  слон,  що блукає  лісом.  Кажуть,  що рафлезія  арнольді  зазвичай і  проростає  вздовж звіриних стежок.  І  так  її  потомство знову  і  знову  повторює  весь цикл  свого  розвитку.