неділя, 21 жовтня 2018 р.

Найбільший з родини оленевих


У багатьох людей склалась думка,  що олені  і лосі  - різні тварини.  Втім, лось  - також олень, до того ж велетенський.
Лосі  поширені  у лісовій  зоні Північної півкулі,  рідше  -  в Лісостепу  і  на  околицях  степової зони.  У  Європі  ці  тварини  зустрічаються  в Польщі, Угорщині, Чехії,  Білорусі,  на  Півночі  України, з Скандинавії і  Центральній Росії.  В Азії -  від  Північної Монголії і Північно-Східного Китаю до  північної частини  сибірської тайги. У Північній Америці водяться  на  Алясці,  в  Канаді  і на  північному сході  СІІІА...
За  зовнішнім  виглядом  лось помітно  вирізняється  серед  інших оленів. Тулуб і  шия у нього короткі,  загривок  високий,  у вигляді  горба.  Ноги  сильно  витягнуті,  тому,  щоб  напитися, лось  вимушений  заходити  глибоко у  воду або ставати  на  коліна передніх ніг.  Голова велика, горбоноса,  з  нависаючою  м’ясистою  верхньою  губою.  Під горлом м’який шкірястий  виріст (так звана сережка), що досягає 25-40  см.  Шерсть  груба,  буро-чорна,  ноги  світло-сірі,  майже білі.
Ясна  річ,  візитівкою  самців лосів є роги,  нерідко лопатоподібні  за  формою.  Вони  узагалі найбільші  серед  усіх  ссавців, їхній  розмах  досягає  180  см.  А  важать  такі  25-30 кг.  Щороку  у  листопаді-грудні  лось скидає  свої  роги і ходить без них до квітня-травня.  При  цьому  самки  рогів  не мають.
Ці тварини - справжні велети. Уявіть, довжина тіла лося  може досягати 3 м, а висота у загривку (без рогів)  - до 2,5 м.  Вага  дорослих  самців -  близько  700  кг.  Такий  собі  здоровило,  та  й  годі.
Цей звір навіть ходити багато не  любить.  Літня  спека  і  гнус роблять його нічною твариною. Глибокого снігу не люблять, бо провалюються  і  застрягають  у ньому.  Голодно  їм  узимку,  цієї пори вони лише відкушують гілки  і  пагони  дерев,  обгризають кору.  В  ці  дні  добовий  раціон лося  рідко  коли  перевищує  12 кг  поживи.  А  влітку лось  щодоби  поїдає  і  35-40  кг.  Це здебільшого листя дерев і кущів, трава,  гриби,  мохи,  лишайники.  Й  мухоморами рогаті  велети  часто  ласують. Учені  вважають,  що саме в  цих грибах містяться вельми  помічні для  здоров’я  тварин  речовини.
У  лосів  хороші  слух  і  нюх, але слабкий зір:  вони  не бачать нерухомої  людини  на  відстані десяток  метрів.
Лося  часто  називають  «сохатим».  Це  таке  собі  поширене його  прізвисько,  як  у  ведмедя -  «клишоногий»,  а у  вовка  - «сіроманець». Як воно виникло? Пояснення  цьому  дали  вже  не вчені-зоологи, а вчені-фольклористи, які знають багато легенд і  казок  народів  світу.  Так  ось, там  лосі  найчастіше  зображені як вельми злостиві  і люті  істоти. Мабуть, колись люди, які багато промишляли  в лісах, дуже боялися  цих  великих  рогатих  тварин.  Зустріч  із  ними  викликала страх.  Тож,  щоб  не  згадувати справжнє  ім’я  «лютого  звіра»  і тим самим не накликати на себе зустріч  із  ним,  люди  вигадали для  нього  прізвисько  -  «сохатий».
А  тим  часом  тварина  ця  унікальна своїм цілющим молоком, яке  вчетверо  жирніше  за  коров’яче та містить уп’ятеро більше  білків.  При  цьому  воно  не кисне до 7  діб,  оскільки  ще й наділене природною стійкістю до  бактерій.  Також  м’ясо лосів дуже  цінне.
Втім, люди люблять лосів навіть не за м’ясо та молоко, а за те,  що  вони  напрочуд  красиві. На жаль,  чисельність  сохатих  в країні  різко  скоротилася,  тому 9  листопада  2017  року  лося внесли  до  Червоної  книги  України.  Тож  щасливою  можна назвати  кожну  зустріч  із  цією твариною  в лісах  України.

Немає коментарів:

Дописати коментар