Чорна бактеріальна плямистість

 

Збудником хвороби  є бактерія,  що вражає томати й перець із моменту появи сходів.  Хвороба  спостерігається  як у парниках, так і на грядках.

Проявляється на всіх надземних органах рослини: листках, черешках, стеблах і  плодах.  На листі утворюються чорні плями діаметром  0,5-2  мм,  тканина навколо  плям  жовтіє,  на черешках  і стеблах плями подовжені, при сильному ураженні зливаються.  При  зараженні в молодому віці рослини гинуть.

Уражаються також зелені  й червоні плоди.  При цьому на них з’являються дрібні, опуклі, блискучі чорні плями, іноді оточені водянистою облямівкою. Надалі вони збільшуються й досягають в окремих випадках 5-6 мм. Особливо багато плям  утворюється  в  нижній  частині плода, ближче до плодоніжки. На стиглих плодах тканина  під плямами  злегка розм’якшується. Захворювання знижує якість плодів і зменшує врожай.

У період вегетації бактерії переносяться на здорові рослини дощем і вітром, із бризками води при поливах, вони проникаютьу тканини рослин через устячка й ранки.

Джерелом інфекції служать насіння й рослинні залишки, на яких бактерія може зберігатися до 10 років.

Заходи боротьби:

1. Чергування культур.

2. Знезаражування насіння в розчині перманганату калію малинового кольору протягом  30 хвилин  з  подальшим промиванням у холодній воді.

3. Обприскування рослину період вегетації,  починаючи  з розсадного віку, бордоською сумішшю  (100 г мідного купоросу з додаванням  100 г вапна на 10 л води), або хлорокисом м іді, або полікарбацином (40 г на  10 л  води),  обприскують два рази в розсадному віці.

4. Відбирання здорових плодів на насіння.

5. Збирання і знищення післязбиральних рослинних решток.

 

Фітофтороз

 

     Найшкідливіше захворювання томата й перцю, що вражає в основному плоди. На деяких сортах фітофтороз уражає листя й стебла. На листі з'являються великі коричневі плями з ясно-зеленою облямівкою.

У вологу погоду на нижньому боці листка з'являється білий наліт, що складається з конідієносців гриба. Стебло покривається темно-коричневими смугами. Уражені тканини у вологу погоду загнивають, у суху - засихають.

Плоди інфікуються спорами гриба. На них стають помітними розпливчасті бурі тверді плями. Поступово збільшуючись у розмірі,  вони захоплюють весь плід, і він розм’якшується.

Інфекція передається з післязбиральними рештками й з посадок зараженої картоплі. Перші осередки хвороби в теплицях можуть з ’явитися через  10 днів після розвитку її на картоплі. Гриб потрапляє на рослину через щілини в покрівлі, із краплями дощу.

Поширення хвороби тісно залежить від умов навколишнього середовища. Надлишкова вологість повітря, роси й тумани, помірна температура вдень (22-24⁰С) із похолоданням уночі до  10°С сприяють розвитку хвороби. Суха спекотна погода гальмує її появу.

Заходи боротьби:

1. Основний попереджувальний захід проти захворювання - ізоляція посадок томата й перцю від картоплі, особливо від її ранніх сортів, які сильно уражаються фітофторозом.

2. Передпосівне протруювання насіння в розчині перманганату калію малинового кольору протягом 20 хвилин з подальшим промиванням у холодній воді, просушуванням й висіванням у ящик.

3. Для підвищення стійкості до фітофторозу розсаду двічі підживити фосфорно-калійними добривами або провести позакореневе підживлення мікроелементами (сірчанокислий марганець -  4 г, сірчанокисла мідь - 2 г, борна кислота - 2 г, сірчанокислий цинк - 2 г на 10 л води).

4. Обприскування  розсади бордоською сумішшю (100 г мідного купоросу й 100 г вапна на 10 л води) за 5-6 днів до висадження розсади.

5. При висадженні розсади в ґрунтулити в лунку 0,3-0,5 л перманганату калію (2 г на 10 л води), а потім поливати ще 4 рази через кожні 10 днів по0,5л у лунку.

6. Поливати томати (навітьусуху погоду) не частіше ніж раз на тиждень і тільки теплою, нагрітою на сонці водою (у борозенки).

7. Вологість повітря в теплиці підтримувати на рівні 60-70%, застосовувати приточно-витяжну вентиляцію, а в дощову погоду підсушувати повітря за допомогою обігріву теплиць і  посиленої вентиляції.

8.  Обприскування рослин у період зав’язування плодів на другій китиці настоєм часнику через кожні 15-18 днів (до 5 разів), у міру наростання плодових китиць і листя під ними (в 10 л води розвести  1,5 г перманганату калію, сюди ж додати 1,5 склянки подрібненого часнику, перемішати, відфільтрувати й обприскати).

9. Обприскування рослин оксихо-мом -80 (до 3 разів): для приготування  робочого розчину 2 таблетки або 20 г порошку розводять у 10 л води; обприскують у безвітряну суху погоду з інтервалом 10-14 днів; витрата розчину - до 1 л на 10 м² в умовах відкритого ґрунту і до 2 л на 10 м² у теплицях; термін останньої обробки на відкритих ділянках - за 20 днів до збирання врожаю, у теплицях за 4 дні.

10. Збирання томатів до їхньої повної стиглості (якщо в одну з ночей термометр показав 10°С, то не можна залишати плоди на рослинах); зняті плоди необхідно опустити на 1 -2 хвилини в гарячу воду (60⁰С) або в розчин бури (100 г на 10 л) з температурою 50⁰С, а потім дати їм обсохнути й покласти на дозрівання при 25⁰С.

11. Збирання  і знищення  післязбиральних рослинних решток.

12. Глибоке перекопування ґрунту після збирання врожаю.

13. Посадка стійких сортів.

Зморшкувата, або смугаста, мозаїка

 

Найпоширенішими хворобами картоплі є такі: зморшкувата, або смугаста, мозаїка, закручування листків, складчаста мозаїка,  крапчастість бульб.  Найменування  вірусних захворювань  картоплі в більшості випадків визначається найтиповішою ознакою проявуураження. Нерідко на одній рослині можуть зустрітися 2-3 і навіть більше вірусних захворювань.

Для цього захворювання характерні первинна й вторинна інфекції. При первинній  інфекції рослини  заражаються в поточному вегетаційному періоді, виростаючи при цьому зі здорових бульб. При вторинній  інфекції рослини уражаються,  виростаючи  із хворих бульб,  заражених вірусом у попередньому році.

Ознаки захворювання рослин при первинній інфекції виражені досить слабко, а іноді в перший рік можуть і бути відсутніми

Зазвичай  в середині-кінці липня  на листках нижнього ярусу спостерігаються нечисленні дрібні некротичні плями, на зворотному боці цих же листків видно слабкі темні штрихи.

При вторинній інфекції ознаки мозаїки виражені різко. Хвороба  проявляється у двох формах.

У рослин, уражених першою формою хвороби, листя має мозаїчне забарвлення, пластинки листка стають зморшкуватими,  на них розвиваються  некрози (або некротичні штрихи). Штрихи особливо добре помітні на жилках, в основному на зворотному боці нижнього листя. Пізніше нижні листки обвисають і повністю відмирають, залишаючись висіти на висохлих черешках.

У рослин, уражених другою формою хвороби, мозаїка листя часто відсутня, на листках з ’являється велика кількість некротичних плям, на жилках і черешках помітна штрихуватість. Для обох форм хвороби властиві крихкість стебел і розкидистий вигляд куща.

Мозаїчні рослини мають більшу концентрацію вірусу,  ніж рослини із сильним розвитком некрозів, і у зв’язку з цим частіше є джерелом поширення вірусу в полі.

Переносниками вірусу є різні види попелиць, також можлива передача інфекції конкретним  шляхом  -  при  зіткненні хворого й здорового бадилля. Передається вірус і через бульби.

Заходи боротьби:

1.  Використання здорового посадкового матеріалу.

2.  Передпосівне  пророщення бульб з одночасним відбраковуванням бульб з ненормальними паростками.

3. Очищення посівів від уражених рослин за зовнішніми ознаками: перше очищення проводиться наприкінці червня, друге - після цвітіння картоплі.

4. Проведення боротьби з попелицями, цикадками й іншими комахами - переносниками вірусів.

Цілюща картопля

       Картопля не тільки смачна, але й корисна. Білки, що містяться в ній у достатній кількості, - найцінніші з рослинних білків, оскільки мають незамінні амінокислоти й добре засвоюються. Багата вона солями калію, необхідними для  нормального функціонування серцевого м’яза.

Важко переоцінити значення картоплі як джерела вітаміну С.  Цього вітаміну в картоплі менше, ніжу деяких інших овочах,  але  оскільки  ми  їмо її  цілий  рік (картопля, як і хліб, не приїдається!), можна вважати, що саме картопля поряд із капустою є одним із головних постачальників вітаміну С.

При  правильному  готуванні  страв з картоплі в них зберігається до 80% аскорбінової кислоти.

Щоб уберегти цей вітамін від руйнування, треба опускати картоплю в киплячу воду: причому краще варити її в шкірці («у мундирі»). Якщо ж варити картоплю обчищеною, руйнується до 40% цього вітаміну.

Корисно знати, що у вареній і печеній картоплі вітамін С зберігається краще, ніж у смаженій. Повторне розігрівання страв з картоплі збільшує втрату вітаміну С.

Для здорової людини не має значення, у якому вигляді є картопля - відварена або смажена. Це - справа смаку.

Тим, хто страждає на захворювання шлунка, наприклад на хронічний гастрит, виразкову хворобу, доводиться віддавати перевагу картоплі відвареній або печеній. Печена картопля рекомендується при серцево-судинній недостатності, тому що в ній вища концентрація калію.

Кавун

 

Кавун  культивується  майже на всій земній кулі в районах із сухим і жарким кліматом, особливо там, де багато світлих, сонячних днів.

Залежно від швидкості достигання, смаку, величини, форми, забарвлення й інших властивостей,  розрізняють такі сорти  столових  кавунів,  як  Медівка, Переможець, Мелітопольський.

Столові кавуни використовують найчастіше у свіжому вигляді, але їх, крім того, і солять,  подають як гарнір до м'яса й риби. Із соку кавунів роблять кавуновий мед-нардек, який застосовується в кондитерській  промисловості. З кірки кавунів готують цукати. Існує навіть призначений для цього сорт кавунів Цукатний із товстою кіркою.

У домашніх умовах цукати можна зробити  з  будь-яких кавунів. 

У насінні кавуна міститься олія, багата вітаміном й. Кавун на 89% складається з води, тому калорійність його досить невелика, але він освіжає, приємний на смак і корисний, у зв’язку з чим широко використовується  в  раціональному й лікувальному харчуванні. У ньому містяться різні цукри (причому переважає фруктоза), органічні кислоти, невелика кількість вітамінів С, групи В, каротин, а також солі калію й заліза. Присутність у кавуні фолієвої кислоти робить його досить корисним при недокрів’ї. Завдяки цукрам, що містяться в кавуні, солям калію він рекомендується при захворюваннях нирок,  серцево-судинної системи  й печінки. Має виражену сечогінну дію.

Несправжня борошниста роса

 

Несправжня борошниста роса огірків може виникнути на будь-якій фазі розвитку рослин, але найбільше завдає шкоди в період цвітіння й плодоносіння. На листках з’являються олійні плями ясно-жовтого кольору,  які за тиждень збільшуються в розмірах. Потім листя стає коричневим,  начебто рослина одержала опік, і засихає. Зав’язь обпадає, плоди, що залишилися, жовтіють і в’януть. Найінтенсивніше хвороба може розвинутися при високій вологості повітря й температурі близько 20°С. Такі умови, як правило, бувають у теплицях,  адже тут на плівці створюється сильний конденсат, огірки постійно перебувають у вологому стані.  У  відкритому  ґрунті  розвитку хвороби сприяє полив холодною водою, а також холодний дощ і різка зміна температури, коли вдень буває 25’С і вище, а вночі - 10-12‘С.

Щоб уникнути цієї хвороби, огірки ще до початку цвітіння  обприскують  полікарбацином або хлорокисом  міді  (40 г на 10 л води). Робити це треба з інтервалом у 10-12 днів.

Можна  також  обприскувати  1%-ю бордоською рідиною (100 г мідного купоросу й 100 г  вапна на 10лводи), але не пізніше ніж за 5 днів до збирання врожаю.

Використання  інших препаратів слід припинити ще раніше: за 20 днів до збирання плодів.

Важливо при перших ознаках хвороби не поливати й не підживлювати огірки, поки не знизиться вологість, особливо в теплиці. Після цього можна обприскати їх препаратом топаз (ампула на 10 л води) або оксихом (2 таблетки на 10 л води). Але спочатку спробуйте обійтися взагалі без «хімії». Візьміть 3 ст. ложки звичайної сироватки,  1 ч. ложку мідного купоросу на 7 л води й цим розчином обприскайте рослини. Можна обприскувати й чистою сироваткою. Але в кожному разі, виявивши налисткаххарактерні ознаки хвороби, рослину краще знищити, щоб захворювання не охопило всю плантацію.

Якщо несправжня борошниста роса потрапила на ділянку, то це серйозно. Справа в тому, що в ґрунті інфекція зберігається до 6-7 років. Тому наступного року на цьому місці огірки, як і всі гарбузові культури, саджати не можна.

 

Помідор: квітка чи овоч?

 

Більшість дослідників вважає, що батьківщиною томата є Гапапагоські острови й вузька смуга вздовж тихоокеанського узбережжя Південної Америки, що захоплює території Чилі,  Перу й Еквадору.

Перші згадування європейських ботаніків відносяться до 1553-1554 рр., коли нідерландський ботанік Додонеус у книзі «Історія трьох перших початків у коментарях і малюнках» дав зображення куща томатів  під назвою  «пома аморис»  - яблуко кохання,  а Маттіолі під назвою «помі д’оро» - золоте яблуко - описав плоди томатів.

Індіанці, що вирощували й уживали їх у їжу, називали цю рослину «туматль». Але в той же час до середини XIX ст. в Америці  цю  рослину вважали  отруйною. Причому в 1776р. підчас боротьби Америки за незалежність кухар Джорджа Вашингтона спробував отруїти його м ’ясом, звареним із помідорами.

У Європі також упродовж декількох сторіч  після  появи томат залишався неїстівним.

Через гарні плоди ці рослини викликали інтерес, насамперед квітникарів. У Франції їх називали «пом д'амур» - яблуко кохання. Крім того, плоди застосовувалися з лікувальною метою. Тільки на початку XIX ст. томати зараховують до овочевих культур. Надалі, разом із європейськими переселенцями, томати потрапляють в Америку, і декоративна рослина повертається на батьківщину вже як овочева культура.