Квадратні кавуни

 

За смаком вони нічим не відрізняються від традиційних, проте японці, а саме вони додумалися надавати смугастим ягодам таку форму, непогано на цьому заробили. І не дивно, так як люди готові багато заплатити за квадратний кавун, тому що хочуть здивувати дітей або похвалитися солодкою дивиною перед знайомими. До того ж, їх легше помістити в холодильник. Ті ж, хто такі кавуни вирощує вважають, що головна перевага в легкому транспортуванні (ризик того, що вони можуть викотитися з кузова машини мінімальний), а ще вони рідше розбиваються від падінь.

Їстівний каштан

 

Любителям краси і здорового способу життя радимо звернути увагу на каштан. Це прекрасний декоратор садів і відмінний лікар для наших душ і тіл. Чому? Та тому, що прямий контакт з каштаном цілком може зарядити вас бадьорістю на цілий день, а його плоди надзвичайно корисні для здоров'я.

Для початку уточнимо, що красиво квітнучі свічками дерева-зовсім не той каштан, про який йде мова, а кінський каштан з неїстівними (але лікарськими) плодами. Незважаючи на деяку схожість, ці дерева відносяться до різних видів і навіть сімейств. Каштанові входять в сімейство букових, а кінський каштан відноситься до сімейства кінськокаштанових.

Каштани вважаються «сонячними деревами», тому як «вбирають» в себе енергію сонця і вважають за краще відкриті сонячні місця. Вони - індивідуалісти. Як би ви не старалися, під ними нічого не виросте, адже каштан створює дуже густу тінь, а його потужні поверхневі корені не дають суперникам успішно розвиватися.

Посадка каштана. Найзручніше висаджувати каштан 1-2-річними саджанцями. При цьому враховуйте, що під кожен саджанець слід виділити місце не менше 3 м в діаметрі. Тільки в цьому випадку доросле дерево порадує розлогою кроною, рясним цвітінням і хорошим плодоношенням.

Насіння каштана (горішки) прекрасно проростають у відкритому грунті навіть без нашого втручання, тому висадити його насінням не складе великої праці. Для цього зберіть восени опалі горіхи і проведіть процедуру стратифікації (витримування в холоді). Потім можна помістити насіння у відкритий грунт. Закладіть в борозенки насіння-горішки на відстань 10-15 см один від одного, потім засипте їх опалим листям (закопувати непотрібно). Все-насіння готові до зимівлі, а навесні ви побачите зелені сходи, тоді вам залишиться лише прорідити розсаду, залишивши найбільш сильні рослини.

Використання в кулінарії. Свіжий їстівний каштан має приємний солодкий смак, завдяки чому його з успіхом використовують в кулінарії.  Плоди можна просто їсти, як горіхи, а можна приготувати, обсмаживши на сковорідці, або запекти на багатті або в духовці. Вийде цікавий гарнір до м'ясних страв.

Перед кулінарним використанням свіжі їстівні каштани слід очистити від гіркої шкірки. Найпростіше це зробити методом бланширування: шкірочка хрестоподібна, але надрізається, каштан опускається на пару хвилин в окріп. Після цього він почиститься легко і швидко. А потім його можна додавати в різні страви і готувати з нього всілякі смаколики.

У кулінарії, наприклад, порошок з плодів каштана додають в борошно при випіканні хліба і різноманітної кондитерки, а ще кладуть у всілякі суфле і навіть заварюють замість кави. Їстівні каштани застосовують в супах, фарширують ними індичку, додають в солодку випічку або в плов.

Що лікує. У їстівному каштані користь приносять не тільки плоди, але і кора, листя, нирки і навіть деревина, які з успіхом використуються в лікуванні багатьох хвороб.

Так, наприклад, відвар зі свіжих плодів і/або листя знімає легеневі запалення. Він ефективний при бронхітах, пневмоніях і катарах верхніх дихальних шляхів, а також при каклюші.

Достаток дубильних речовин у взварі кори їстівного каштана робить примочки з нього корисними при шкірних гнійничках і фурункульозі. А настій з плодів і кори на спирту допомагає позбутися від проблем з кишечником і сечовивідними шляхами.

У народі плодами їстівного каштана часто лікують шлунково-кишкового тракту, т. к. вони містять пектини і рослинні ферменти, що покращують  травлення. Каштан також ефективний при діареї. Крім того, він допомагає при набряках і сильних кровотечах (наприклад, підсмажені плоди використовуються при маткових і гемороїдальних кровотечах). При правильному використанні свіжий каштан також може допомогти хворим варикозом і тромбофлебітом. Він поліпшить стан при трофічних язвах, проблеми з кровообігом (атеросклеротичні зміни і тромбоемболія з артритом) і зніме запалення гемороїдальних вузлів (але не кровоточивих!).

Оскільки свіжий їстівний каштан довго не зберігається, його обсмажують і перетирають в борошно, з якого потім готують порошки для внутрішнього приймання. А ось для профілактики і лікування діареї, а також при малярії, краще використовувати свіжі плоди.

Сам по собі свіжий їстівний каштан навряд чи здатний нанести шкоду людському здоров’ю. Але, як у всьому, потрібно знати міру. Свіжий каштан має приємний горіховий смак, тому завжди є небезпека  з'їсти його занадто багато. При зловживанні наслідки можуть бути досить неприємними: блювота, запор, діарея. Тому, навіть незважаючи на те, що серед горіхів каштан вважається найдієтичнішим, будьте обережні. Він,  звичайно, насичує організм (каштани дуже ситні) і при цьому сприяє схудненню, але навіть в дієтичному вегетаріанському харчуванні не можна забувати про міру.

Незвичайний фрукт

 

Безумовно, будь яка їжа повинна приносити не лише користь, але й задоволення. А от у випадку з цим екзотичним фруктом справа йде не так просто. Дуріан росте в Таїланді та Малайзії. Цей колючий фрукт може важити до 4 кг і досягати довжини 40 см. Але це чи не найвідоміша його особливість. Стиглий плід має дуже в'їдливий, солодкувато-гнильний запах, що нагадує суміш часнику, прілого лука, тухлої риби і каналізації. Зберігання дуріана у закритих приміщеннях просто виключено. Ось чому в багатьох місцях вживання дуріана заборонений. Цікаво, що його не можна запивати алкоголем і кавою-це може привести навіть до смерті!

Розумна гієна

 

Про цих диких собак ходять чутки  і легенди. І багато людей ставляться до цих тварин негативно. І марно, так як гієни, нарівні з африканським сипом (грифом), чистять савану. Харчуючись падлом, вони значно зменшують поширення хвороб.

«Гієни прекрасно вирішують проблеми», - стверджує Крістіан Дреа, доктор з університету Йорку. Вона провела експеримент: закрила у вольєрі двох гієн. У них був доступ до годівниці, з якої висипалася їжа, лише у тому випадку, коли обидві гієни тягнули за два шнурка одночасно. Вже через пару хвилин тварини зрозуміли, як саме працює даний механізм. Вони взагалі швидко вчаться і здатні передавати знання іншим гієнам в зграї.

Кофеїн зневоднює організм

 

Щодня по всьому світу люди випивають 1,6 мільярда чашок кави і приблизно вдвічі більше чаю. Комусь просто подобається смачно для багатьох головне-те, що кофеїн, що міститься у них, додає бадьорості. При цьому ми часто чуємо, що ці напої викликають зневоднення організму. Звучить трохи страхітливо, але чи є такому твердженню реальні докази?

Так, кофеїн дійсно зневоднює. Однак він подіє таким чином лише в тому випадку, якщо ми будемо вживати каву без води, та ще й в дуже великих кількостях. Але ж так ніхто не робить. Звичайно, не варто пити занадто багато цього напою, а також замінювати їм воду. Однак 2-3 чашки кави в день не принесуть шкоди здоров'ю.

Хижий, білий, волохатий

 

Цього звіра  можна зустріти тільки  на просторах  Арктики.  Він  є  найбільшим хижаком  суходолу. Довжина  його тіла сягає  3 метрів,  а  вага  -   більше півтонни.

Здавалось би, такому громадищі важко  пересуватися.  Нічого  подібного!  Білий ведмідь  легко  лазить  по  торосах,  ходить по снігу, добре  почувається  й у воді  -   він чудово плаває на далекі  відстані, ще й глибоко  пірнає.  При  цьому  вуха  і  ніс  у  нього щільно затуляються, а очі, навпаки, широко розплющуються.  Встановлено,  що  білий ведмідь однаково добре бачить і на поверхні,  і  під  водою.  Загалом  майже  все  своє життя цей звір проводить серед дрейфуючих арктичних морських крижин. Здається, все у  нього  пристосоване  до  напівводяного способу життя:  обтічний  тулуб,  високо  посаджені  на  вузькій  голові  очі,  довга  шия  і широкі лапи, котрі слугують ще й відмінними веслами.

У  білого  ведмедя  дуже  густа  і  довгошерста  шуба.  До  того  ж  на  надзвичайно теплій  «підкладці»  -   підшкірному  жирі, який  і гріє, і є коморою поживних речовин для організму за голодних часів. Особливо важливий  він  для  ведмедиці.  Тому  ще  з літа,  мандруючи  на  крижинах  арктичними морськими  просторами,  вона  всіляко  нагулює  жир.  Він  допоможе  їй  витримати багатомісячне  голодування,  під  час  якого ведмедиця  ще  й  годує  молоком  2-3 своїх  новонароджених дитинчат.

Але  перед  цим  вона  вирушає  у  «пологовий  будинок»  -   на  берег,  зазвичай  на острів Врангеля або архіпелаг Земля Франца-Йосифа. Там,  на підвітряному боці  гори або схилу, ведмедиця  викопує у снігу барліг.  Спочатку  це  невелика  ямка,  куди  самиця  лягає.  Перша  ж  сильна  хурделиця занесе  її  снігом,  утворивши  над  нею товстий  сніговий  дах.  Після  того,  як  сніг злежиться,  ведмедиця  починає  облаштовувати  барліг -  викопує  коридор,  «житлову  кімнату»,  вбиральню  (білі  ведмеді дуже  охайні)...  І  лише  потім  прокладає вихід.  Улаштовує  його  нижче  рівня  «житлової  кімнати»,  тому  нагріте  повітря  не виходить  із  барлоги,  у  ньому  завжди тепло.  Це  важливо,  бо  малята,  хоч  і  народжуються у шубах, іще 4-5 тижнів мерзнуть  і  тремтять.

Лише  місяців  у 4  вже десятикілограмові  ведмежата  виберуться  зі  своєї снігової хати  і  вперше побачать сонце,  котре у  цей  час  на  їх  батьківщині  світить  цілодобово.  І  починаються у малюків  «ведмежі університети».  Навчання  триває  півторадва  роки.  Весь  цей  час  дитинчата  ні  на крок  не  відходять  від  мами,  наслідуючи її в усьому.

Полярне  літо  коротке.  Втім,  ведмежата встигають  гарно  підгодуватися,  підрости  і в  серпні  вже  важать  60-80  кілограмів. Щоби  перезимувати,  таким  діткам  барліг уже  не  потрібний.  Разом  із  матір’ю  вони видираються на тороси, невтомно мандрують крижинами,  віддаляються дуже далеко  від берега, перепливають широкі протоки, якщо такі трапляються  на шляху.

Відтоді  вони  тільки  те  й  роблять,  що полюють. Найулюбленіша здобич  -  тюлені. З  дивовижним  терпінням  лежить  ведмідь біля ополонки, з якої час од часу випірнають голови тюленів, що прагнуть ковтнути повітря. Білий ведмідь на кризі  непомітний. Тільки  чорний  ніс  та  очі  можуть  його  виказати.  І,  нібито  розуміючи  це,  ведмідь прикриває  лапою  морду.  Лежить  отак  на краю ополонки  -  не ворухнеться. Нарешті з’явився  тюлень.  Блискавичний  удар  могутньою  лапою  -   і  ластонога  істота  уже викинута  на  кригу.

Поїсть,  відпочине  ведмідь  і  рушить далі.  Куди?  Ніхто,  навіть  він  сам,  не знає.  А   може,  блукає  не  просто  так,  а ходить  якимись  тільки  йому  відомими дорогами?  Ймовірно.  Принаймні  встановлено,  що  ведмеді,  блукаючи  дрейфуючими  крижинами, завжди рухаються у  протилежний  до  дрейфу  бік.  Хоча крижини  при  цьому описують дивовижні криві,  ведмідь завжди  вибирає дуже точний  напрямок.  Яким чином  він  це робить -   таємниця  природи.

//Сільські вісті

Чи є однакові відбитки пальців?

 

Якщо ви глянете на подушечки своїх пальців, то побачите сітку  із малесеньких химерно вигнутих боріздочок.  Це  капілярні  лінії, які  містять  рецептори  відчуття нашої  шкіри.  Кожна  людина має  унікальний  їхній  малюнок. До  сьогодні  не  зустрічалося  жодного випадку, коли відбитки пальців були б однакові.

...У 1857 році англієць Вільям Джеймс  Гершель  переїхав  до Індії  на  роботу  у  британській адміністрації  округу  Хуглі.  Він видавав платню індійським солдатам,  а  ті  за  давньою  традицією  замість  підпису  залишали відбиток пальця. Гершель звернув  увагу,  що  відбитки не повторюються, і почав їх вивчати. Згодом його  теорія  зацікавила  уряд  Великої Британії.  Останній призначив  комісію, яка повинна була віднайти можливості використання відбитків у  розпізнаванні  злочинців.  Так  у  світі з’явилася  дактилоскопічна наука.

Дактилоскопія  як наука вказує, що відбитки пальців виникають у людини ще в  лоні  матері,  у  віці  18  тижнів після  зачаття.  Вони  залишаються  незмінними  протягом  усього життя, тоді як інші лінії на долонях постійно змінюються. Тож як би людина  не  намагалася змінити папілярні лінії, їй  це  не  вдасться  (відомо безліч випадків, у  тому  числі  й  пересаджування  шкіри  на пальцях, проте малюнок на пальцях завжди відновлювався).  Навіть у однояйцевих близнят, які мають однакову структуру ДНК, відбитки  пальців  завжди  відрізняються.  Хіба  що  в  людей певних  професій  через  їхню специфіку  лінії  можуть  дещо стертися.

При  цьому  відбитки  пальців правої і лівої рук не є дзеркальними.  Вони  і  близько  не  схожі між собою.  Генетики з’ясували, що  мутація  в  гені  SМАRСАD 1 може  призвести  до адерматогліфії.  Це генетичне порушення, за якого в людини на подушечках пальців відсутні лінії, й, відповідно,  відбиток  буде  однорідний. У світі задокументовано всього  чотири  сім'ї,  в  яких  в одного з батьків і дітей виявлено такий дефект.

До  речі,  слід  від  стопи  також  може  залишити  унікальний  відбиток  папілярного  візерунка. Так само унікальним є  й  відбиток  язика,  а  в  котів і  собак  -  носа.

 Олеся Костенко//Сільські вісті №85 (19833) від 06.11.2020 р.