Чому медузу назвали «португальським корабликом»?

     Мабуть,  почнімо  з  того,  що «португальський кораблик» (його офіційна  назва  -  фізалія)  не одна  медуза,  не  один  організм, як  багато  хто  думає,  а  велике зібрання  океанічних  вільноплаваючих  медуз  і  поліпів.  Вони дуже  тісно  взаємодіють  і  тому мають  вигляд,  як  одна  істота.  У кожного  члена  цієї  живої  «холодцеподібної  колонії»  власна особлива  функція.  Так,  одні  керують  рухом,  інші  полюють  на здобич  (а це  в основному дрібні ракоподібні та мальки риб), треті паралізують  її  своїми  жалкими клітинами, четверті перетравлюють і розподіляють поживні речовини по всій  колонії...

«Португальський кораблик» поширений у тропічних і субтропічних  морях  і  у  теплих  водах  відкритого  океану.  А  своє  ім’я  він отримав тому, що має наповнений повітрям  гребінчастий  поплавець пурпурового забарвлення, заповнений азотом, вуглекислим газом і  киснем.  Під  час  руху  колонії цей  міхурець випинається з води приблизно на  15 см і за формою чимось нагадує косі вітрила португальських каравел XV-XVI  століть.  Власне,  «португальський  кораблик»  і  використовує його як вітрило для  руху колонії у  сприятливому  напрямку.  При цьому в популяції існує приблизно рівна кількість «правовітрильних» і«лівовітрильних» особин, що забезпечують  рух  кораблику  при вітрі, що постійно дме над морем чи океаном.  А якщо насувається шторм,  то  «кораблик»  спускає міхур і  йде під воду.

Під міхурцем  «португальського кораблика»  звисають ниткоподібні жалкі щупальця завдовжки  близько  15  м.  Вони потенційно небезпечні  і для людини.  Отрута  цього  морського організму миттю розповсюджується  по  лімфатичній  системі  і може  викликати  сильний  біль  і судоми.  При  цьому відірвані  від колонії і навіть висохлі  щупальця, викинуті на берег, лишаються активними  і  можуть  завдавати ураження ще... протягом кількох тижнів!  Недарма  фермери  Гваделупи  і  Колумбії використовують висушені  щупальця  фізалій як отруту  проти  пацюків.

//Сільські вісті №61 (19808)  від 14.08.2020 р.

Який вигляд має птах ківі, якщо фрукт назвали в його честь?

           Птах ківі  - ендемік Нової Зеландії. Це означає, що він мешкає тільки в цьому місці і більше ніде на планеті. Зустріти його у сирих вічнозелених тамтешніх лісах досить складно, адже він веде нічний спосіб життя, ховаючись удень у дуплах або під корінням дерев, а також у виритих норах.

Уперше  побачивши  цю  істоту, що  за  розмірами  не  перевищує звичайну  курку,  відразу  й  не збагнеш:  чи  то  птах,  чи  то  звір? Він здається  волохатим, бо його тіло  густо  вкрите  м'якесеньким пір’ям  сірого  або  коричневого кольору. У  ківі  немає  ні  крил,  ні хвоста. Точніше сказати, крила у нього є, але крихітні - не більш як 5 сантиметрів, через що їх просто  неможливо  помітити  під густим  оперенням.  Це  найменші крила з усіх нині живучих птахів. До  того  ж  ківі  ще  й  має  деякі ознаки ссавців. Наприклад, дуже чутливі  щетинки  (вібриси)  біля основи дзьоба.  Однак ківі  -  це птах,  просто нелітаючий.

Сам  же  птах  їсть  комах,  земляних черв’яків,  молюсків,  опалі ягоди.  Будова  його  дзьоба  дає змогу  буквально  винюхувати черв’яків  і  комах.  Ківі знаходять здобич,  розгрібаючи  землю  ногами  і  глибоко занурюючи  в  неї свій  довгий  дзьоб.  Іноді  їдять ракоподібних  і  дрібних амфібій.

Вони  утворюють  пари  на  все життя.  Через  3  тижні  після шлюбного дійства ці пташки зносять в норі або під корінням дерева  одне  яйце.  Зате  яке  це яйце!  При  вазі  самки  2-3  кг  її яйце  важить  500  грамів.  Відкладене яйце насиджує самець, який залишає  гніздо  тільки  для  того, щоб  поїсти.  У  ці  години  його підміняє  самка.  Щоб  пташеня ківі  вилупилося  з яйця,  потрібно приблизно 85 днів.

Ківі  -  істоти  щасливі,  тому що  вони  довгожителі.  У  природному  середовищі  птахи  можуть  прожити  60  років,  якщо, звичайно,  не  стануть  здобиччю місцевих  хижаків.  Вони  дуже вразливі у сучасних умовах, здебільшого через хижаків (які були завезені  європейцями  відносно недавно),  адже  ті  з  легкістю знаходять  ківі  по  запаху.  Вся справа в тому,  що пір’я  ківі  має специфічний  і  досить  сильний запах,  що нагадує грибний...

То чому ж,  спитати б,  на їхню честь назвали фрукти?  Вчені  кажуть,  що  це  просто  випадковий збіг назв, не більше.

//Сільські вісті №65 (19813) від 28.08.2020 р.

Чи правда, що, банан - трава?

     Так, банан -  не дерево.  Тільки ж яка височенна  ця  багаторічна  трав’яниста  рослина!  У дикій  природі  (а її батьківщиною є тропіки  Південно-Східної  Азії)  часом  виростає  заввишки  до  15  метрів  (майже  з п’ятиповерховий  будинок!).

     Що  робить  її однією  з  найвищих  (разом  із  бамбуками) трав у світі.  Ясна  річ, у такої трави  могутня й  коренева  система.  Банан  не  має  дерев’янистого стовбура,  у  нього  м’ясисте  і дуже  соковите  стебло.  У  дерева  є  кора  і річні  кільця,  а  стебло  банана  утворюють ущільнені стебла трави. Отже, вони не ростуть на деревах і кущах, це плоди трав’янистої  рослини.  Тому  банани  не  фрукти,  а ягоди.  Здивувала вас  ця  рослина?

Стебло  її  утворене  черешками  великих широких  листків  завдовжки  від  3  до 6  метрів.  На  одному  стеблі  дозріває, як  правило,  300  плодів  загальною  масою 500  кг.  За  вагою  (відносно  самої  зеленої маси рослини) врожай бананів займає друге місце  у  світі,  поступаючись  апельсинам,  і значно  випереджує  виноград.  При  цьому кожен  відросток банана плодоносить лише раз у житті, потім, як усяка трава, відмирає, а  на  його  місці  відростають  нові  пагони. Запах  квіток  банана  приваблює  комах, птахів і, звичайно ж,  мавп.  Багато видів цієї поширеної у тропіках  рослини  розцвітають лише  уночі  й  тому  запилюються  кажанами і  різними  нічними  комахами.

До речі, чи знаєте ви, друзі, що латинська назва банана - Musa sapientum, що означає  «фрукт мудрої людини». Також ми  звикли, що  стиглі  банани  жовті,  а  недозрілі  -  зелені. А втім, вони бувають червоні, золотисті і навіть чорні та блакитні.  М’якоть червоних бананів  ніжніша,  тому  їх  складніше  транспортувати.  До  нас їх  украй  рідко завозять. Загалом  же  на  сьогодні  виведено  майже 200 культурних сортів бананів, які вирощують на  плантаціях.  Так  звані  фруктові,  або  солодкі,  плоди споживають свіжими. Є також борошняні банани, що містять багато крохмалю, тому їх їдять, як у нас картоплю,  вареними.  Із  технічних  бананів  (а  є  й  такі сорти)  виготовляють  міцні  корабельні  обладунки  і  навіть  тканини,  які  практично  не піддаються  гниттю.

У  багатьох  країнах  банани  є  одним  із  основних  джерел  харчування  -  наприклад, тільки  в  Еквадорі  річне  споживання  цього продукту  становить  80  кг  на  душу  населення (для  порівняння,  в  Україні  цей  показник  - 0,29  кг).  Найбільше  їх  вирощують  в  Індії  та Бразилії. Частка бананів серед усіх вирощуваних культур  займає  четверте  місце  у  світі,  поступаючись тільки рису, пшениці й кукурудзі.

//Сільські вісті №71 (19819) від 18.09.2020 р.